Робоча група при РНБОУ, до складу якої входять представники законодавчих та виконавчих органів влади, провідних науково-дослідних інститутів, експерти з питань національної безпеки, фахівці неурядових аналітичних центрів, громадських організацій, продовжує роботу з підготовки Стратегії національної безпеки України. Визначено ідеологію, принципи та формат стратегії, узгоджено концептуальний підхід до документа як до своєрідної «дорожньої карти» для забезпечення життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави. На запитання нашого кореспондента відповідає перший заступник секретаря РНБОУ генерал-лейтенант Василь Крутов.

— На жаль, — сказав він, — за 14 років незалежності Стратегію національної безпеки не спромоглися прийняти. Мало того, в 2003-му Законом «Про основи національної безпеки» була скасована навіть Концепція національної безпеки від 1997 року, подальша її розробка не передбачалась. Хоча напрацьовані серйозні інформаційно-аналітичні матеріали, які сьогодні доводиться звідусіль збирати до апарату РНБОУ.

— На даному етапі діяльності робочої групи, який напрям можна визначити як стрижньовий?

— Сучасні виклики життєво важливим інтересам держави змінюються вельми динамічно і під впливом внутрішніх, і зовнішніх чинників. Отже, і держава має реагувати адекватно. Головний висновок: загрози потребують істотного підвищення ефективності державного управління передусім щодо забезпечення національної безпеки. В цьому сенсі Стратегія національної безпеки, власне кажучи, — є настановою для діяльності всієї владної вертикалі. Сьогодні вже можна чітко окреслити такі рівні управління: стратегічний — Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів, РНБО України; оперативний — міністерства, відомства, суди загальної юрисдикції; тактичний — державні адміністрації.

— Стратегія розробляється за розпорядженням Президента України. Який час ним визначено для закінчення роботи?

— Строки надзвичайно жорсткі — три місяці.

— Стратегія передбачатиме конкретні заходи із запобігання штучним кризам на кшталт «бензинових», «цукрових», «м’ясних», «картопляних», «газових» тощо?

— Так. Основним критерієм економічної безпеки є здатність країни зберігати або, принаймні, швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах припинення зовнішніх поставок або кризових ситуацій внутрішнього характеру. Зокрема, у продовольчій сфері першочерговими завданнями визначено: розвиток українського аграрно-промислового комплексу та внутрішнього виробництва харчових продуктів; рішуче подолання проявів монополізму на аграрному ринку; формування державних резервів продовольства на підприємствах державного матеріального резерву, Аграрного фонду, ДАК «Хліб України», а також регіональних резервів.

— Чи визначатимуться Стратегією національної безпеки конкретні завдання антитерористичної боротьби?

— Протидія міжнародному тероризму є одним із ключових напрямів державної політики. Вже налагоджені активні контакти з партнерськими структурами європейських країн, США, РФ. 17 міністерств та відомств беруть участь у роботі Антитерористичного центру, створеного при Службі безпеки України, діє відповідний департамент у структурі СБУ, який здатен виконувати найскладніші оперативні завдання.

Ще 2002 року в нашій країні було створено громадську організацію «Міжнародна антитерористична єдність», яку нещодавно прийняли у члени об’єднання міжнародних неурядових організацій Ради Європи. Це приклад того, яку роль здатна відігравати громадськість у протидії тероризму.

— Отже, документи на кшталт нинішнього проекту стратегії мають бути понад будь-якою політичною кон’юнктурою. Чи можна сподіватися, що в Україні нарешті так і буде?

— Жодних сумнівів. Передусім хочу зазначити: базовою основою розробки стратегії є Конституція України, Закон «Про основи національної безпеки України», інші українські та міжнародні законодавчі акти, що регулюють суспільно-правові відносини у сфері забезпечення національної безпеки.

Загрози сьогодення вимагають узгоджених дій усіх гілок влади, значного підвищення рівня керованості суспільно-політичними та соціально-економічними процесами. Тому суспільству конче потрібна така Стратегія національної безпеки, яка стала б головним чинником інтеграції усіх гілок влади, зрештою, основою єдності суспільства та цілісності держави. В цьому суть діяльності всієї робочої групи.