Українська присутність у розлогій історії світової космонавтики вражаюча. Козацького походження були автор проекту літального апарата з ракетним двигуном Микола Кибальчич та видатні конструктори ракетно-космічної техніки Сергій Корольов і Валентин Глушко; походив із роду Наливайків засновник космонавтики Костянтин Ціолковський; українцями були теоретик космонавтики Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) та конструктор ракет-носіїв важких космічних об’єктів Володимир Челомей; є український слід і в розвитку космонавтики США — окрім сенсаційно відомого використання американцями ідеї Кондратюка про політ на Місяць, його залишили Михайло Яримович, Ігор Богачевський, Йосип Харик, Богдан Гнатюк.

Окреме місце в царині ракетобудування належить сибірякові козацького походження Михайлу Янгелю. Він у Дніпропетровську очолив Особливе конструкторське бюро. Завдяки таланту та надзвичайно тісній взаємно доброзичливій співпраці з «Південмашем» академік Михайло Янгель досягнув за сімнадцять років, незважаючи на труднощі й п’ять інфарктів, того, що його неперевершені ракети «сходили з конвеєра, як сосиски» (порівняння Микити Хрущова).

Проявивши унікальні здібності у створенні бойових ракет, Янгель і його одержиме оточення, включно з техніками та робітниками, мріяли про космос. Була розроблена програма створення власних ракет-носіїв і штучних супутників Землі. Саме завдяки цій програмі та її подальшому розвитку Україна має сьогодні конкурентоспроможні на світовому ринку носії: «Циклони», «Зеніти» та «Дніпро».

Дніпровський ракетно-космічний центр став також колискою серій апаратів «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина-О», Цілина-3», «Океан», АУОС (Автоматична універсальна орбітальна станція) та багатьох інших. Упродовж більш як 30 років в конструкторському бюро «Південне» було розроблено космічні апарати 68 назв, успішно виведено на орбіту майже 400 супутників 72 типів.

Відома українська ракета «Циклон-3» — з «родоводу», що бере свій початок від однієї з найпотужніших міжконтинентальних балістичних ракет Р-36 другого покоління. На її базі було створено три кодові носії, два з яких згодом стали називатися «Циклон-2 « та «Циклон-3».

Перший пуск «Циклона-2» відбувся в 1967 році з космодрому «Байконур». Прославилася ця ракета завдяки винятковій надійності: 102 пуски — й усі успішні!

«Циклон-3» вперше стартував у 1977 р. з «Плесецька». Він виводив на орбіту космічні апарати «Метеор», супутники зв’язку «Стріла», «Гонець» тощо. Для нас «Циклон-3» пам’ятний ще й тим, що ним 31 серпня 1995 р. було виведено на навколоземну орбіту перший український супутник «Січ». «Циклон-3» стабільно демонструє високу точність виведення і привертає увагу фахівців світу. Як наслідок, з участю іноземних фірм розроблений проект, який конкурує з ракетами-носіями: американською «Дельта-2» та європейською «Аріан-4».

Біографія родини носіїв «Зенітів» розпочалася 16 травня 1976 р., коли було прийняте рішення про створення ракети для запуску супутників-розвідників великої маси. Така ракета —11К77 — була створена, перший пуск відбувся в 1985 році, а 1989-го була проведена в Австралії її міжнародна презентація — як «Зеніта». Згодом у рекламних буклетах з’явилося два носії: двоступеневий «Зеніт-2» та триступеневий «Зеніт-3». Як вважають фахівці, «Зеніти» — найдосконаліші з усіх ракет у світі.

Завдяки таким перевагам дніпровської ракети над закордонними носіями, як монтаж і транспортування в горизонтальному положенні, а після її установки вертикально-автоматичне обслуговування й виведення на орбіту, а також високі економічні та екологічні показники, Україна стала гідним партнером міжнародної довготривалої програми «Морський старт» — одного з найбільших досягнень в історії ракетно-космічної техніки.

Носій «Дніпро» з’явився завдяки бойовій ракеті РС-20 (відомої більше, як SS-18 — за класифікацією НАТО). На заході її прозвали «Сатаною». Після закінчення холодної війни міжнародними угодами передбачалася ліквідація 300 таких ракет. Пряме знищення ракет — процедура досить дорога, й тому було вирішено із застосуванням найновіших винаходів «Сатану» перепрофілювати та використовувати як мирну ракету «Дніпро». Перший пуск «Дніпра» відбувся 26 серпня 2000 року з «Байконура». На орбіту було виведено п’ять космічних апаратів, які належали Італії, Саудівській Аравії та Малайзії.

Коли «Дніпро» модернізували, і з’явилася РН «Дніпро-М», перший носій став називатися «Дніпро-1». Нині у Дніпровському космічному центрі за участі низки конструкторських та виробничих українських і російських колективів працюють над створенням перспективної чотириступінчастої ракети «Дніпро-3».

Основоположником космічного телебачення був одесит Петро Брацлавець (1925—1999). Також зовсім недавно засяяла ще одна зірка — Микола Герасюта (1919—1987). Народився цей славний син українського народу в місті Олександрії. Закінчив Одеський університет, пройшов сапером чотири роки фронтового життя, одразу після війни працював у Сергія Корольова, а в 1951 р. прибув у рідний край до Дніпропетровська, де йому судилося стати одним із найвизначніших учених — фахівців у становленні КБ «Південне» й розробці чотирьох поколінь бойових ракетних комплексів і ракет-носіїв «Космос», «Циклон» і «Зеніт».

Валерій ЧЕРЕДНИЧЕНКО, член Асоціації філателістів України та міжнародної Спілки українських філателістів і нумізматів.

Київ.