В. о. міністра внутрішніх справ Юрій Луценко оприлюднив докази у справі підготовки замаху на лідера «Народної опозиції» і можливу причетність до неї «організованого політичного угруповання, яке фінансувало виборчу кампанію «НО». До цього він, як відомо, вже кілька разів попереджав про ймовірну небезпеку Наталію Вітренко та цілком серйозно пропонував їй скористатися послугами міліцейської охорони. За даними пана Луценка, потенційну загрозу для прогресивної Наталії Михайлівни становлять не «запроданці-натовці» і не «наймити американського імперіалізму», чим можна було б ще потішити зачеплене результатом волевиявлення політичне самолюбство, а «інвестори» виборчої кампанії «Народної опозиції». Нагадаю, в її списках здобували мандат кілька осіб, що становлять для міліцейського відомства суто професійний інтерес.

«Не я ж винуватий, що вона на фініші своєї політичної кар’єри раптом очолила організоване політичне угруповання Макса Бєшеного (під цим «милозвучним» псевдо ховається російський бізнесмен Максим Курочкін, якого українські правоохоронні органи оголосили в міжнародний розшук. — Авт.)», — заявив в. о. міністра. І пояснив, що тепер, після «прольоту» Сала, Варцаби та інших «достойників» зі списку «НО» над банею парламенту — такій «аеронавтиці» могла б позаздрити навіть знаменита «паризька фанера», — Макс сильно замислився над «нецільовим використанням коштів» і впав у шалений, як його прізвисько, гнів. Саме тому головний міліціонер і розпереживався «за Наталію Михайлівну, бо Бєшений не прощає прольотів і таких скажених витрат на ніщо...»

Та сама Наталія Вітренко і її бойовий соратник Володимир Марченко, якого журналісти за незрадливість почуттів (у політичному розумінні, звичайно) називають «вірний Санчо Романович», не вірять у щирість переживань

в. о. міністра. «Жодної загрози я не відчуваю і розумію, що це — психічна атака, розрахована, можливо, не стільки на мене, скільки на моїх дітей...» — заявила головна «народна опозиціонерка» на прес-конференції, що відбулася минулої п’ятниці. Щоправда, одразу з’ясувалось, що першою жертвою «психатаки» все-таки стали не діти, а Володимир Марченко, чоловік, як відомо, доволі зрілого віку. Він обклав пана міністра такими... епітетами, що від почутого «зашарілися» камери і диктофони. За всієї поваги до точності викладу я не наважусь відтворити «характеристику» на Луценка.

А взагалі-то, переконаний другий за масштабністю прогресивний соціаліст, доктору економічних наук нічого не загрожує: «Вона не бізнесмен, у неї немає жодних фінансових або політичних зобов’язань перед ким-небудь, а отже, немає мотивів для замаху». А Юрій Луценко просто «формує чергову схему і громадську думку, щоб руками соціалістів прибрати фізично Вітренко з політичної арени». Ну що тут скажеш! Хоч як крути, а «фізична» загроза, виходить, є: якщо не «інвестори», то соціалісти «прицілились» на Наталю Михайлівну. Для нашого спокою хай би Юрій Луценко пошукав «обріз» в Олександра Мороза...