Лише тоді її обіцяють прирівняти до автобана

Поїздка реконструйованою ділянкою дороги Київ—Одеса (від Жашкова до Червонознам’янки), до якої запросила Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор), багатьом представникам ЗМІ нагадала про «будову століття», яка тривала тут у 2002—2003 роках. Здавалося, що на ній уже давно поставлено крапку, адже оновлену дорогу довжиною 219 км офіційно відкрили ще 23 жовтня позаминулого року, хоча й не скрізь устигли покласти третій, останній, шар асфальтобетону. Згадалося, як через рахунки цієї будови перекачували мільйони на виборчу кампанію одного із претендентів на президентську папаху, а витрати на її реконструкцію, згідно з аудитом Рахункової палати, майже вдвічі перевищили прогнозовану цифру — 3561,8 млн. грн. замість 1870 млн. грн. Загальна ж вартість робіт — 3,8 млрд. грн.

— Перед нами нова ділянка дороги, котра оминає села Соколівку, Нестерівку та Бузівку, — коментує наш рух після Жашкова заступник директора департаменту будівництва, концесій та зовнішньоекономічної діяльності Укравтодору Валерій Гамалій. — Її довжина —19 км; це еталон дороги, яка відповідає всім технічним вимогам 1-ї категорії автомагістралі й нічим не поступається закордонним.

Дорогою, по якій їдемо до Умані, дозволено рухатись зі швидкістю до 120 км на годину (розрахункова — до 140 км), проте деякі водії на сучасних авто вижимають і по 200 км/год., що нерідко призводить до непередбачуваних наслідків. Саме цим та збільшенням інтенсивності руху пояснюють даішники зрослу кількість ДТП на оновленій автостраді.

А мені пригадалося, як з квітня по жовтень у 2003—2004 роках через поля і річку Тікич прокладався найскладніший із майже сімдесятикілометрової дороги в Черкаській області згадуваний відрізок автомагістралі; як щоденно в кілька змін і за будь-якої погоди самовіддано трудилися військовослужбовці залізничних військ. Нині ж тут шматок справжнього 19-кілометрового автобана, який обійшовся нашим платникам податків майже у 500 млн. грн. і щомиті дзвенить під шурхіт коліс.

Немовби вгадавши мої думки, Валерій Гамалій звертається до журналістської братії:

— Під час будівництва цієї дороги мало місце розкрадання та нецільове використання коштів, про що писалося у ЗМІ. Але я просив би вас згадати добрим словом та подякувати тим простим будівельникам автостради — українцям, туркам, голландцям, македонцям, росіянам, білорусам, німцям, — які виконали величезний обсяг робіт і не мають ніякого стосунку до всіляких аерофотозйомок та охорони праці, на які колишнє керівництво списало мільйони...

Автомагістраль працює, хоча її й не завершили як слід. Тому й потребує вона нових коштів. Тільки на 20-кілометровий відтинок дороги перед Уманню, за підрахунками спеціалістів, треба вкласти до 180 млн. грн., щоб довести її до рівня першої категорії. Необхідно реконструювати і слабкі мости від Червонознам’янки до Одеси, де не проходять сучасні контейнери. Усього ж на цю важливу автостраду, за словами керівника Укравтодору Вадима Гуржоса, потрібно додатково (з нинішніми цінами на будматеріали) 1,2 млрд. грн. Не йде мова і про платне використання магістралі, оскільки немає альтернативної дороги.

...Відповідаючи в Умані на запитання журналістів про причину зростання вартості реконструкції дороги Київ—Одеса, Вадим Гуржос зауважив:

— Це сталося насамперед через інфляційні процеси, зростання вартості будматеріалів (у середньому в 2,6 разу) та неправильне техніко-економічне обгрунтування цих робіт. Рахункова палата ніяких приписок і зловживань з нашого боку не виявила. Тому деякі порівняння та висновки, зроблені нею, ми вважаємо некоректними.

Про дороги країни (загальна довжина — 170 тис. км) Вадим Миколайович говорив зі знанням справи та парубоцьким блиском в очах, підкріплюючи сказане схемами, діаграмами і слайдами. Однак журналісти зрозуміли, що особливих змін на них найближчим часом чекати не варто. Та й як вони можуть бути, якщо держава на утримання одного кілометра дороги виділяє 3,1 долара, а в Європі в десятки і сотні разів більше? Державних коштів для розвитку шляхів, на думку керівника Укравтодору, ніколи не вистачатиме («хоча б на їх ремонт вистачило»), тому порятунок він бачить у щорічному залученні до 300 мільйонів євро недержавних коштів та реструктуризації господарства. Держава, за висловом Вадима Гуржоса, повинна не з лопатою стояти на дорозі, а виступати лише замовником і відповідати за її стан.

А поки що автодорівці, як підкреслив керівник відомства, намагатимуться завершити будівництво, ремонт та реконструкцію 180 об’єктів-довгобудів. Масштабна робота чекає їх у цьому році і на автомагістралі Харків—Дніпропетровськ, яку здали ще двадцять років тому і не завершили. (Щоб це зробити, необхідно 2,5 млрд. грн.). Крім того, час продовжувати на північ, у бік Гомеля й Москви, автодорогу Київ—Одеса (плюс ще 800 млн. грн.), реконструювати магістраль Київ—Ковель.

— З сякими-такими дорогами ще якось можна жити. А як бути тим, у кого й таких немає?

— Сьогодні до 400 населених пунктів країни, — відповів Вадим Миколайович, — нема доріг із твердим покриттям. Але, насправді, там уже й нема для кого їх прокладати...

Київ—Жашків—Умань—Київ.