Тотальна забудова столиці вже віддавна викликає обурення киян. І, на жаль, не лише тому, що шкодить благоустрою. До проблеми знищення дитячих майданчиків і зелених зон додаються й інші: від непродуманого будівництва руйнуються існуючі будинки, різко знижується вартість квартир, прямо перед вікнами яких зведено “свічки”, порушується архітектура історичних мікрорайонів. До того ж трапляється й таке, що влада дає дозволи на будівництво навіть на територіях, на яких віддавна розташовані інші об’єкти.
Ця історія тягнеться з 2004 року, коли фірмі “АБС-Укр” київська влада виділила під зведення торгово-житлового комплексу ділянку на розі вулиць Глибочицької, Студентської та Пимоненка. При цьому не помітивши ні гуртожитку зі 150 мешканцями, ні гаражного кооперативу, ні навіть заводу медичного обладнання, які розташовані у цьому місці. Теоретично, виділяючи землю, влада зобов’язала забудовника надати мешканцям гуртожитку квартири, а власникам гаражів — машино-місця в паркінгу у гіпотетичному житловому комплексі. Усе за рахунок забудовника. Це чітко зазначено у рішенні про виділення ділянки. А от у договорі оренди землі цієї умови чомусь уже не було... Тож новоспечений орендар, певно, вирішив, що принаймні власникам гаражів він вже нічим не зобов’язаний, і звернувся до суду з вимогою звільнити земельну ділянку: мовляв, ГБК тут постав самовільно. Уявіть собі, має людина гараж (а у цьому районі столиці він коштує чимало), регулярно наповнює бюджети податками, коли їй кажуть: забирайся звідси, та ще й знеси гараж власним коштом, а землю віддай тому хлопцеві. Дивно? А саме таке рішення прийняв Київський господарський суд, а апеляційна інстанція залишила його без змін. Нікого не турбує, що ГБК “Покровський” налічує майже сто членів, до того ж третина з них свої гаражі приватизувала, а отже, право користування землею, на якій розташовані гаражі, їм гарантоване усіма можливими законами. Тепер позовами цих власників завалені всі суди: від місцевих до Верховного. Тож війна за землю тільки набирає обертів. Хто у ній виграє — простий законний власник чи таємнича фірма, яка навіть суду не розкрила секрет свого походження, залежить від української Феміди.
