Де в Україні взимку найхолодніше? Гадаєте, на Поліссі? Помиляєтеся. У Криму. Бо більшість тамтешніх міст погано опалюються. У нашої знайомої в Керчі вже кілька років у квартирі батареї як лід. Тож із настанням морозів вона нагадує чукчу. Що з одягу в хаті, той і на ній. Ще одна метаморфоза. Виявляється, найтеплішим у морозну пору є місто Ковель, що на Волині. Тут вчасно розпочинають і завершують опалювальний сезон, гаряча вода подається з 6-ї до 24-ї години цілорічно. Недарма за підсумками першого кварталу 2005 року підприємство «Ковельтепло» посіло перше місце, а за результатами всього року — друге в конкурсі «Краще підприємство комунальної теплоенергетики України». Оскільки котельні підприємства обслуговують усе місто залізничників, то ковельчанам узимку в оселях затишно.

Уже п’ятнадцятий рік «Ковельтепло» очолює Володимир Бойко. Спеціаліст він досвідчений: не пропустив жодного щабля інженерної драбини. Починав у 1978-му майстром, потім був начальником дільниці, згодом — теплового району. На посаді директора — з початку 90-х років. Гіперінфляція знецінювала всі обігові кошти. Карбованець стрімко котився вниз. Усі ставали мільйонерами, залишаючись водночас злиднями. Банкрутіли підприємства, розпадалися трудові колективи. Саме тоді в Ковелі не стало обох заводів продтоварів, заводу культвиробів, низки інших підприємств. Здавалося б, щойно призначений директор розгубиться, втратить керованість колективом. Але директор Бойко, зважаючи на досвід Польщі, яка пережила гіперінфляцію кількома роками раніше, прагне будь-що врятувати підприємство. На відміну від інших він не боявся брати кредити під 90, а потім 200 і навіть 300 відсотків річних. Знецінення грошей набуло шалених темпів, і ризик себе виправдав. Щоб повернути кредит за куплений екскаватор, часом вистачало навіть однієї заробітної плати. Завдяки такій далекоглядності керівника підприємство «Ковельтепло» тоді не лише вижило, а й придбало понад десять одиниць нової техніки, кілька вагонів труб, металообробні верстати, зварювальне обладнання, будматеріали, спорудило адмінкорпус і майстерню. Власне, це й стало вирішальним аргументом для ковельчан, які 1998-го обрали Володимира Івановича своїм міським головою. За чотири роки перебування на цій посаді вдалося чимало зробити. Вінцем можна назвати перемогу у Всеукраїнському конкурсі «Місто найкращого благоустрою» за 2001 рік.

Повернувшися через рік на свою попередню посаду, Володимир Бойко одразу взявся вдосконалювати виробництво. Наприклад, коефіцієнт корисної дії старих котлів НІІСТУ-5, а їх у Ковелі аж 114, не перевищував 70 відсотків. Установивши на кожному з них по два додаткові теплообмінники, підняли цей показник до 85—90 відсотків. У такий спосіб уже реконструйовано 59 котлів. Замінено кожен восьмий кілометр труб у тепломагістралях на заізольовані.

За останні роки в Ковелі закрито десять малоефективних котелень. Одна з таких, приміром, розміщувалася за 500 метрів від будинку й обігрівала у ньому аж... 20 квартир. Чи розумно варити куряче яйце в 40-літровій каструлі? Тепер за 20 метрів від будинку поставили міні-котельню, яка працює в автоматичному режимі: гаряча вода у квартири подається цілодобово. Виграш для жильців очевидний — витрати газу зменшено у 2,5 разу. Подібних міні-котелень тепер у місті три. Цього року спорудять таку і на вулиці Володимирській. Так само недостатньо була завантажена котельня на вулиці Незалежності, аж поки до неї не під’єднали будинки, що їх раніше обслуговували інші котельні. Теплотраси там прокладено із заздалегідь заізольованих труб, що дає змогу доставляти теплову енергію споживачам без істотних втрат. Як результат — значна економія заробітної плати, енергоресурсів. До наступного опалювального сезону планується реконструювати теплові мережі котелень на вулицях Незалежності, Смирнова, Володимирській.

Що це дає місту? За збільшення опалювальної площі за останні чотири роки на 12 відсотків витрати газу не зросли. Незважаючи на те, що раніше гаряча вода в квартири подавалася за графіком, а тепер — з 6-ї до 24-ї години. Замінили частину мережевих і насосів гарячого водопостачання та вентиляторів-димосмоків на менш потужні — й досягли щорічної економії електроенергії ще на 200 тисяч гривень. Недарма торік у грудні підприємство «Ковельтепло» та його директора Володимира Бойка нагородили почесними грамотами Державного комітету України з енергозбереження.

Як вважає сам Володимир Бойко, вагомий внесок у справу економії енергоресурсів можуть зробити самі користувачі послуг підприємства. Завдяки тому, що майже в половині будинків Ковеля встановлено теплолічильники, їх мешканці можуть контролювати споживання тепла самостійно, регулюючи його подачу вентилем, а не відкритою кватиркою. Так ощадливі і роблять. Отож і помітна різниця в оплаті за опалення квадратного метра житла в окремих будинках. Подібна ситуація і з гарячою водою. Тепер у кожній другій квартирі ковельчан є лічильники. Хочеш менше платити — дбайливо стався до кожного літра гарячої води. Підприємство «Ковельтепло» всіляко сприяє мешканцям у встановленні приладів обліку. Можливо, саме тому в місті залізничників їх більше, ніж будь-де в області.

— На жаль, — розповідає Володимир Іванович, — не всі розуміють, як важливо берегти тепло. В лютий холод ще часто можна побачити відкриті навстіж двері у під’їздах, вікна з вибитими шибками, незаізольовані труби опалення на горищах і підвалах. За чиюсь недбалість доводиться розраховуватись усім мешканцям.

Наша зустріч із Володимиром Бойком відбулась напередодні Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування. Директора підприємства «Ковельтепло» довелося трохи зачекати. Але за цей час довідався, що свого керівника тут поважають за вміння господарювати, за людяність і порядність. До речі, за давно встановленою традицією кожному працівнику підприємства до свята належить подарунок. Не забувають і пенсіонерів. Вони теж пішли з урочистостей не з порожніми руками.

Коли готував цей матеріал, пригадав ще один випадок. Якось, їдучи до Польщі, в Ковелі у своїх знайомих зупинилися перепочити мешканці Чернівців. Яке було їхнє здивування, коли пізно ввечері люб’язні господарі запропонували мандрівникам прийняти ванну. З’ясувалося, на Буковині гарячої води у кранах давно вже немає. Отож, щоб по-справжньому відчути тепло Ковеля, слід із нього кудись виїхати: чи то в холодну Керч, чи то у місто-красень Чернівці з його крижаною водою у кранах. Та хіба мало таких міст в Україні, де можуть щиро позаздрити теплому й затишному Ковелю.

Волинська область.