Не буде здорових дітей, не буде здорового суспільства

Через чотири роки завдяки нашому комітету, підтримці народних депутатів України в цьому залі, громадськості, вдалося зрушити з мертвої точки питання щодо майбутнього дитячого оздоровчого центру «Молода гвардія». На сьогодні він нарешті переданий в управління молодіжного міністерства.

Водночас не вирішується питання щодо надання статусу національного дитячому центру «Артек». Наші неодноразові звернення, як і відповідні постанови Верховної Ради України, Президент України і уряд проігнорували. Це непорядок, коли унікальний дитячий центр «Артек» перебуває у віданні ДУСі, яка, до речі, прирівнює унікальний у світі «Артек» до господарської одиниці.

Нині, як і кожного року, з жалем, незважаючи на більш-менш пристойні середньостатистичні дані, які наведені у звіті уряду, доводиться констатувати наявність серйозних недоліків, прорахунків в організації дитячого оздоровлення. Мимоволі постає запитання, а чи всі ці негаразди лише від невміння ефективно організувати цю, таку важливу для держави роботу? Мені здається, що іноді високопосадовці свідомо не бажають навести порядок у питанні оздоровлення.

Чимало запитань у організаторів оздоровлення і відпочинку дітей щодо процедури проведення тендерів із закупівлі путівок. Це стосується, зокрема, термінів їх проведення, гонитви за надмірним здешевленням дитячих путівок, суб’єктивний підхід місцевих керівників до визначення переможців тендерних перегонів. До речі, частину дитячих оздоровчих закладів без будь-яких пояснень не допускають до участі в тендерах.

Уряд та органи прокуратури не реагують на рекомендації Верховної Ради України щодо збереження мережі дитячих оздоровчих закладів. Саме в цій залі народні депутати України наголошували на недопустимості їхнього закриття чи перепрофілювання. Але, на превеликий жаль, поки що не вдалося виправити ситуацію.

Стає зрозумілим, коли знайомишся із результатами перевірки Рахункової палати Верховної Ради України, як відбувається використання бюджетних коштів на ці цілі, що на практиці означає їх розподіл і використання.

Так, у 2005 році, порівняно з 2004-м, загальна кількість дитячих оздоровчих закладів (таборів), які працювали влітку, скоротилася більше ніж на тисячу одиниць, а загальна кількість оздоровлених у них дітей скоротилася на 33 тисячі осіб. Наявна матеріальна база позаміських дитячих оздоровчих і санаторно-курортних закладів дає можливість оздоровити протягом літнього періоду лише 60 відсотків дітей віком від 7 до 16 років. Це справді катастрофа. Бо у нас є практика, коли ми за літо практично оздоровлювали всіх дітей.

Укотре доводиться нагадувати уряду: чому не здійснюється належний контроль за державними органами щодо ефективного використання бюджетних коштів, які виділяються на проведення відпочинку і оздоровлення дітей. Хочу зацитувати такі слова: «Організувати відпочинок і оздоровлення дітей шляхом укладення прямих угод з оздоровчими закладами, в тому числі на конкурсній основі, віддаючи перевагу місцевим закладам і виходячи з пріоритету медичних і екологічних показників, проводити планування контингентів дітей, які потребують обов’язкового оздоровлення і санаторно-курортного лікування». Це вимога Постанови Кабінету Міністрів України ще від 14 квітня 1997 року, і, на жаль, вона виконується незадовільно. Наведу лише такий приклад, коли Мінсім’ямолодьспорт і підпорядковані Міносвіти заклади проводили закупівлю путівок через посередників за завищеними цінами, в тому числі і до санаторно-курортних закладів державної та комунальної власності.

Сам Кабінет Міністрів, як видно з висновків Рахункової палати, несвоєчасно провів затвердження використання коштів державного бюджету: для Міносвіти це відбулось лише 13 червня, а для Мінагрополітики — лише в липні, у розпалі оздоровчої кампанії.

Просто дивує непрофесійне ставлення урядовців до виконання основних завдань, визначених Державною програмою відпочинку і оздоровлення дітей, до речі, яка також затверджена Кабінетом Міністрів ще в 2003 році:

— досі відсутні затверджені державні стандарти та соціальні нормативи забезпечення дітей організованими формами відпочинку та оздоровлення. І ми, від дня уряду до дня уряду, постійно про це наголошуємо. Тому і маємо, що одне міністерство закуповує путівки у вітчизняний оздоровчий заклад за 35 грн. на один день харчування, а Державний центр позашкільної освіти Міносвіти розщедрився аж на 200 грн. (40 доларів) на день перебування дітей, але вже в Угорщині. Коментарі тут зайві;

— продовжується практика залучення до оздоровлення дітей приватних закладів, що не отримали ліцензій на надання послуг у сфері позашкільної освіти. Як же можна доручати життя і здоров’я дітей таким підприємствам, таким оздоровницям, які не мають ліцензії?

— ще у 2003 році мало бути запроваджено державне замовлення на організацію відпочинку та оздоровлення дітей пільгових категорій населення. На календарі — 2006 рік, а віз, як мовиться, і нині там. Так виконується рішення парламенту. Принцип: «Хочу — виконую, хочу — ні»;

— не створено базу даних про мережу дитячих оздоровчих закладів. На сьогодні уряд спромігся лише перелічити державні і комунальні оздоровчі заклади. А де ж інші, враховуючи, що майже 60 відсотків оздоровчих місць перебуває у закладах приватної форми власності?

На папері у звітах щороку у нас зростає кількість дітей, які проходять оздоровлення. Кого ми намагаємося ввести в оману? Адже статистичні дані говорять про інше, так, у 2004—2005 роках не працювало майже 700 санаторно-курортних закладів, а це більш як 53 тисячі місць. З цього переліку понад 130 закладів нібито перебувало на капітальному ремонті, а 330 — не працювало через відсутність коштів на їх експлуатацію.

Ви знаєте, це справді такі страшні цифри і треба виправляти цю ситуацію. А у звітах цифра йде справна і передусім за рахунок зростання кількості дитячих таборів з денним перебуванням при школах. Але до чого тут оздоровлення? Ми знаємо, що діти вранці прийшли до школи, погралися десь в пилюці, у cпеку, пообідали скромненько. Але про яке оздоровлення тут можна казати?

Враховуючи гіркий досвід попередніх років, в цьому році ми відмовилися від централізації коштів на відпочинок і оздоровлення дітей. Сподіваємося, що термін їх проходження до безпосереднього одержувача значно скоротиться. А щодо дієвості контролю за їх використанням, тут є великі сумніви. Наведу лише один приклад. Управління науки і освіти Київської облдержадміністрації торік придбало 28 путівок в санаторій «Збруч» (Тернопільська область) для вихованців інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, серед яких половина сиріт — тубінфіковані. Водночас у протитуберкульозному санаторію «Алушта» Міносвіти придбало путівки для оздоровлення вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які не мали медичних показань для лікування в цьому закладі. Як це все розцінювати? Де державна відповідальність? Де совість врешті-решт при такому ставленні до найнезахищенішої верстви нашого населення, до дітей-сиріт?

І я хотіла б, щоб в жодному разі ці історії не повторялися, коли ми направляємо гроші у відповідну область, то діти з Чорнобильської зони оздоровлюватимуться в Чорнобильській зоні. А може таке і статися.

Великі надії організатори оздоровлення і відпочинку дітей покладають на прийняття відповідного закону, проект якого нині перебуває в комітеті. Під час його розгляду постає чимало запитань, але члени комітету рекомендують Верховній Раді України прийняти його за основу в першому читанні. Попереду серйозна робота над удосконаленням законопроекту, а саме, зміст його повинен відповідати тій концепції, яку свого часу було схвалено Кабінетом Міністрів України. Переконана, якщо Верховна Рада не займеться цим законом, то він залишиться справді недолугим. Тож нам потрібно всім разом тут, в цій залі, прийняти рішення і базовий закон з питань оздоровлення наших дітей.

Зрозуміло, все, що я встигла сказати, як і те, про що у своїх виступах говоритимуть народні депутати, це далеко не повний перелік проблем, які потребують вирішення щодо організації дитячого оздоровлення. На жаль, у зв’язку з виборами до Верховної Ради, формуванням її майбутніх структур, внесення в цьому році певних змін до Держбюджету щодо збільшення фінансування реалізації багатьох заходів, пов’язаних з організацією оздоровлення та відпочинку дітей, неможливе.

Тому члени нашого комітету переконані, щоб організувати цю роботу цього року і в подальшому на належному рівні, час відходити від проведення кампанії з оздоровлення дітей і впроваджувати систему такої роботи. А задля цього варто в наступному скликанні розглянути не лише законопроект щодо оздоровлення дітей, а й доручити уряду розробити і внести вже в цьому році на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму дитячого оздоровлення і відпочинку.

Я також думаю, що ми повинні все-таки всі разом подивитись на ті рішення, які ми приймаємо. Дуже багато з них просто ігнорується, бо нерозуміння якесь тієї чи іншої проблеми. Повинна бути відповідальність перш за все на вищому щаблі державної влади, і виконавчої, і законодавчої.

Пропоную підтримати проект Постанови Верховної Ради України щодо питання, яке ми сьогодні розглядаємо.

Катерина САМОЙЛИК,народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму.

(Із виступу на дні уряду з порядком денним «Про підсумки проведення відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2005 року та про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2006 року» 14 березня 2006 року).