Після того, як до Глинного заасфальтували дорогу, оті п’ятдесят кілометрів від райцентру Рокитне стали коротші. Воно й ніби дрібниця — дорога, але сюди стали частіше ходити маршрутки, навідуватися на ринок підприємці, заготівельники. Останній чинник особливо важливий для місцевих мешканців, вагома частка сімейних доходів яких залежить від того, наскільки рясно в навколишніх лісах вродили гриби, ягоди. Раніше поліщуки, щоб продати лісові дари, з тяжкими коробками діставалися до великих міст. Останніми роками у цьому не було потреби — заготівельники тут як тут.

— І ціну непогану пропонували, — розповідає Глиннівський сільський голова Юрій Карповець. — Скажімо, за кілограм чорниць пропонували по дев’ять гривень. Тож хто мав здоров’я і не лінувався, непогано заробив.

Майже 50 тисяч гривень заробила на цьому і сільрада. За ці кошти огородили нове кладовище, провели освітлення на центральній вулиці та упорядкували інші, придбали холодильники та холодильні валізи для чотирьох ФАПів, комп’ютер, копіювальну техніку та «Жигулі» для сільради. Остання покупка зробила більш мобільною роботу сільського голови, якому доводиться розв’язувати нагальні проблеми в селах сільради (в її складі, крім Глинного, села Дубно, Познань, Хміль, а відстань між ними в середньому 7—9 кілометрів).

— Найнагальніша з усіх проблем — будівництво школи, — розмірковує Юрій Карповець, якого знову обрали сільським головою. — Адже по селах висока народжуваність. І це не пов’язано лише із збільшенням розміру допомоги при народженні дитини. Така тенденція спостерігалась завжди (загалом по сільраді 705 багатодітних сімей). Скажімо, якщо минулого року в наші села лелека приніс 196 немовлят, то з початку нинішнього — уже 45. Найбагатодітнішою є сім’я Акулини та Миколи Кулакевичів із Глинного, в якій виховують 12 дітей. По десять дітей у подружжів Ганни і Станіслава Ляшенків з Познані, Миколи і Валентини Рогульчиків із Глинного. Щоправда, на жаль, останніх нещодавно спіткала біда — згорів будинок з будовами, — і тепер Рогульчики тісняться у старенькій літній кухні. Хочу подякувати керівникам Остківського та Рокитнівського держлісгоспів, які підсобили цій сім’ї лісоматеріалами на нову хату.

Отож сільський голова, який до обрання на цю посаду працював директором Глиннівської школи, бідкається, що у школах дуже тісно. Торік добудували п’ять класних кімнат у Познанській, зробили там автономне опалення. Таке само у планах стосовно школи в селі Дубно.

— А ось у Глинному — найбільшому селі сільради — вже тільки добудовою не обійтись, — журиться Юрій Карповець. — Тут треба будувати нову школу і якомога швидше. Адже стара вже не тільки має ветхий вигляд, а й не може прийняти навіть у дві зміни 600 учнів. Катастрофічно не вистачає класних кімнат для навчання, хоча для цього задіяли навіть стареньку повоєнну хатку на дві кімнати, що у дворі школи.

— Щоправда, позаминулого року глиннівці за чорнобильські кошти заклали фундамент під нову школу. І допомогли у цьому тодішні депутати обласної ради Георгій Капітула і Василь Берташ, — розповідає голова Рокитнівської районної ради Андрій Самсонович. — Але нинішня виконавча влада, і в області, і в районі, не доклала жодних зусиль для того, щоб продовжити будівництво.

Тож мешканці села сподіваються хоч через нашу газету донести проблему до обласної влади, до міністра освіти та високих чиновників, які опікуються чорнобильськими питаннями. Адже село Глинне віднесене до населених пунктів, які зазнали впливу аварії на Чорнобильській АЕС.