Традиційно кволий процес реформування земельних відносин на півострові досі гальмується. Через брак коштів поволі просувається інвентаризація ділянок на Південнобережжі. Ця робота, що має на меті і виготовлення ортофотопланів, створення цифрових планів територій з метою нанесення на них результатів інвентаризації, орієнтовно завершиться лише через рік.

Урядом автономії досі не ухвалено постанову про заходи прискорення розвитку ринку земель півострова, яка передбачала б їх прозорий продаж на аукціонах і конкурсах. Якби документ запрацював, то кримський і районні бюджети отримували б чималі додаткові кошти і значно зменшилися б масштаби «чорного» ринку менджування дорогоцінними гектарами та самозахоплень ділянок. Також має завершитися обмін земельних сертифікатів на державні акти на право постійної власності на землю.

Недавню постанову Ради міністрів автономії, яка місцевим радам Південнобережжя «рекомендує в установленому законом порядку розглянути питання надання ділянок для житлового будівництва депортованим громадянам», за словами голови Рескомзему Криму Миколи Голубєва, слід розглядати швидше як політичний заклик. Кримський уряд, зазначає М. Голубєв, форсує безплатну роздачу південнобережної землі кримським татарам, хоча загалом репатріанти забезпечені індивідуальними ділянками на 113 відсотків. За даними Рескому земельних ресурсів автономії, з 1990 року кожен кримський татарин отримав у середньому по 80 соток землі, а жителі всіх інших етносів — на 22 відсотки менше. На кожного кримського татарина припадає 77 соток землі для сільського виробництва — тоді як для решти кримчан ця цифра в середньому становить 63 сотки. Для будівництва й обслуговування будинків додатково по три сотки отримали кримські татари, а по дві — інші жителі півострова.

У Криму, наголошує глава Рескому, зареєстровано 2101 незаконно зайняту ділянку. Це стає вже не предметом потреби, а предметом бізнесу й політики. «Водночас у судах ми виграли 100 відсотків справ із незаконного привласнення земель, — заявив Голубєв. На думку глави Рескомзему автономії, «для Криму угодницька політика влади стосовно всіх, хто претендує на ділянки, є вбивчою. Тим паче що дотепер не закінчено інвентаризацію земель й не складено їх повний кадастр. А єдиний захід, який міг би розв’язати цю хронічну кримську проблему — запровадження кримінальної відповідальності за захоплення землі, — досі законодавчо не ухвалено».