Через це вони не розвиваються і їздити ними небезпечно

Протягом найближчих п’яти років Міністерство транспорту і зв’язку України має намір модернізувати всі шляхи, що належать до міжнародних трас. З цією метою міністерство запропонувало кілька проектів із залучення приватного бізнесу. Крім того, транспортне відомство розробило новий пакет документів з перспектив будівництва платних автошляхів.

Гостей з Європи, до якої ми так завзято прагнемо, жахає наша дійсність, але насамперед, напевно, стан українських шляхів. Адже саме дороги в сучасному світі є візитною карткою будь-якої країни. Навіть важко уявити, що думаютьпро нас, уперше ознайомившись із автокомунікаційною реальністю країни, що претендує на загальний європейський дім.

А чи можна взагалі боротися з цими хронічними слов’янськими бідами, або хоча б із однією з них? Відповісти на це надскладне запитання наш харківський кореспондент попросив генерального директора галузевого харківського ЗАТ «Інститут «Промтранспроект» Володимира ГРИЦАЯ. Сьогодні — це провідна організація країни в галузі дорожнього будівництва.

— Володимире Олександровичу, і все-таки, що ви можете сказати про українські шляхи?

— На жаль, більшість ділянок автотранспортної мережі України недотягує навіть до тих норм, що були прийняті державою в 1994 році. Пізніше, у 2000-му, їх було доповнено європейськими стандартами, але заявити, що цей документ істотно вплинув на стан вітчизняних автомагістралей, не можна. Як тут не пригадати східну мудрість: скільки не кажи халва, солодше в роті не стане. Так, кожний з нас сьогодні може самостійно дати оцінку тому явищу, що ми за звичкою називаємо дороги, а європейці, жартуючи, — напрямками.

Одна з головних проблем — стан верхнього асфальтобетонного покриття шляхів, яке і витримує основне навантаження. Те, що здебільшого наші дороги розраховані ледь не на гужовий транспорт, стало зрозуміло після відкриття європейських кордонів. Іноді важкі хури буквально вивертають колісьми «дорожній одяг». Капітальне покриття в нас мають тільки так звані державні дороги, але і вони не відповідають своїй категорії, а тим паче — європейським стандартам.

— То чому ми сьогодні не будуємо доріг, коли вони такі далекі від бажаних стандартів і коли незабаром не на словах, а на ділі намагаємося побудувати Європу у власному українському домі?

— Думаю, — це занадто велика тема для нашої розмови, і не все треба звалювати на дурнів або олігархів. Але важливо сказати про інше. Нинішній економічний стан країни не дає можливості розв’язувати такі масштабні завдання. Будівництво автобана Київ—Одеса показало, що в нас, навіть за наявності коштів, немає поки що належного технічного забезпечення, щоб виконувати всі роботи на сучасному технологічному рівні.

Тому все, що ми можемо, — це вести реконструкцію вже наявної мережі доріг, її технічного і, якщо можна так сказати, організаційного стану, тобто створювати розмітку шляхів, оснащувати їх усілякими знаками. Сьогодні в кожній області України розробляють так звані схеми, головне призначення яких — удосконалення дорожнього руху. Наприклад, впровадження тільки такої схеми дорожнього руху на деяких ділянках траси Київ—Харків дало змогу скоротити кількість дорожньо-транспортних пригод майже на 30 відсотків. Дуже важливо, що в даний час шляхи державного значення обладнують багатьма технічними засобами, що, безперечно, підвищує безпеку руху.

Наш інститут, за надходження фінансування, бере участь в обстеженні і штучних споруджень: мостів, естакад. 70—80 відсотків з них зношені, морально і фізично застаріли, а отже — аварійні і не відповідають наявним параметрам і нормам. Ми даємо рекомендації з їх реконструкції, але завжди попереджаємо, що це всього лише тимчасовий захід. Наприклад, міст, зведений на початку 50-х років, безпечніше розібрати і побудувати заново. Не варто забувати про те, що значно змінилися і навантаження, і габарити транспорту, а це під силу витримати тільки новим будівельним матеріалам.

— «Промтранспроект» у минулому добре був відомий як розробник складних технічних дорожніх проектів. У яких цікавих проектах бере участь інститут сьогодні?

— У минулому році нас залучили разом з іншими проектними інститутами країни обговорити великий проект зі створення транспортної розв’язки навколо будівництва нового порту у західній частині Кримського півострова. Новий транспортний вузол дасть змогу приймати багатотоннажні вантажні судна. Так що робота має бути відповідальна.

Ще один проект, який ми сьогодні реалізуємо, — реконструкція шляху загальнодержавного значення Миколаїв—Первомайськ. Крім того, продовжуємо працювати над багатьма ділянками доріг у Білгородській області Російської Федерації.

— Володимире Олександровичу, знаю, що найбільша установа в галузі будівництва доріг 85 відсотків своїх проектів розробляє для закордонних замовників.

— На жаль, це справді так. Але скажу більше. Наприклад, у нашому інституті є відділ прогресивних технологій, що розробив комп’ютерну програму для оптимізації капітальних витрат під час ремонту автомобільних доріг. Ми офіційно запропонували нашу розробку всім обласним службам автомобільних доріг України, але покупців знайшли тільки в Росії. Запитаєте чому? Напевно, тому, що наші дороги накрив «густий туман» корупції і фінансових махінацій. Через що вони і не розвиваються, і їздити по них небезпечно. Звичайно, з такими дорогами про європейський вибір не можна і мріяти. Але думаю, що вже найближчим часом суспільство, новий парламент зуміють змінити ситуацію на краще. Тоді і ми основну частину проектів здійснюватимемо у власній державі, а не в чужих краях.

Харків.