Домашня робота. З чистого аркуша і без деталей

Європа схвалила остаточний проект добудови нафтогону «Одеса—Броди» до Плоцька — нарешті.

Згадувалася школа з її уроками на завтра. Хай би про що йшлося — про затверджений бюджет Пенсійного фонду, стратегію енергетичного розвитку до 2030 року чи президентське вето на Закон «Про м’ясо і м’ясопродукти». Від одного урядового столу до іншого передавали домашню роботу з артистичною вірою в політичну стабільність від завершення виборів і аж до 2030 року.

Умови задачок різної складності. Тішить, що дефіцит Пенсійного фонду вже не майже 12 мільярдів гривень, як було торік навесні, а трішки більше 7, проте хтозна, як сумлінно його покриватимуть бюджетними коштами, які також з неабияким дефіцитом. А в кінці підручника немає відповіді. З гідністю визнавали помилки попередньої домашньої роботи: ми таки не мали дозволяти Росії перевіряти молокозаводи, оскільки сертифікували їх російські фахівці.

Як і очікувалося, Туркменистан, який вочевидь прагне підняти ціну на газ, нам дав одкоша. Авжеж, імпортний газ надходить в Україну по трубі, яку контролює «Газпром». Атож, від 1 січня поставкою туркменського газу до наших кордонів переймається СП «Росукренерго» (читай — посередник). Звісно, за обопільними звинуваченнями в затримках розрахунків за імпорт-експорт завжди стояло питання транзиту. (Нагадаю, «Газпрому» належать розподільчі мережі на узбецькій та російській територіях.) І нібито нічого дивного в тому, що Туркменистан і Росія вирішили продовжувати переговори з новим українським урядом. Тож доти матимемо газ від СП «Росукренерго» й «Укренерго», продаж якого на внутрішньому ринку, нагадаю, обмежений 5,04 мільярда кубометрів на рік. А домовлялися з Туркменистаном про постачання цього року 40 мільярдів, а «Укренерго» заявляло НКРЕ і продовжує обстоювати право на продаж споживачам 32 мільярдів. Проблеми з боргами залагодять президенти. Проте за відсутності гарантій стосовно балансу газу, його ціни й паритетності умов транзиту країна приречена домовлятися з росіянами на міжурядовому рівні, без посередників. І хоч би що там казали, кінцеві ціни на енергоносії лише почасти залежатимуть від того, кого матимемо за прем’єра, а над усе — від вагомості контраргументів на вимоги їх підняти. У нас їх задосить. Узяти хоча б унікальність наших транзитних артерій або особливість послуг, які ми надаємо з транспортування російського газу до Європи. Нам дали зрозуміти, що «Газпром» готовий піднімати ціни ще вище, але це не означає, що ми не маємо контраргументів. Чи хіба хто забув, що у структурі енергобалансу країни не лише природний газ? Та позбутися енергозалежності від Росії, а це і є головна мета презентованої енергостратегії до 2030 року, можна, лише взявшися за домашню роботу всім суспільством, купки старих і нових чиновників, які в захопленні від роботи котлів, що спалюють лузгу соняшникового насіння, буде замало. А отже, треба міняти психологію суспільства (погляди на місце і значення ядерної енергетики, реформи у вугільній галузі, ЖКГ та ін.), щоб домашня робота не розчарувала. Результат — у підручнику: за 25 років слід знизити енерговитрати в 5 разів, збільшити виробництво енергії за рахунок власного видобутку в 2,2 разу, скоротити частку імпортного газу в загальній структурі первинних енергоносіїв у 8,6 разу.

Чи не найенергоємнішій металургійній галузі нині, мабуть, найважче — спрацьовані більш як на 60 відсотків основні фонди, брак стимулів до впровадження прогресивних технологій, найбільша у світі питома вага мартенівського виробництва сталі (43,4 відсотка проти 3,2). Щоб розв’язати задачку з переходу на нові енергоносії, не вистачить одного-двох років, замало кількох мільярдів інвестицій. Проте навіть за умов радикальних енергообмежень галузь демонструє дивовижну інтенсивність мартенівського виробництва. У лютому виплавлено більш як 3 мільйони тонн сталі — факт. Отже, подорожчання природного газу не захопило меткомбінати зненацька. Навпаки вказало на потребу наявних програм з енергозбереження. Я маю на увазі оснащення доменних печей установками із вдування пиловугільного палива, будівництво конверторів і машин безперервного лиття заготовок, які знижують у рази енергозатрати. В Інституті чорної металургії НАН України стверджують, що використання технологічного ланцюжка доменна піч — кисневий конвертор (електропіч) — позапічна обробка сталі — безперервний розлив — прокатний стан дає змогу виробляти одну тонну сталі завдяки одній тонні умовного палива. (Нині використовують удвічі більше, хоч можна усунути природний газ взагалі.) Авжеж, потрібні багатомільярдні інвестиції та преференції, розумне тарифне регулювання, кредитна підтримка держави. В енергостратегії вони вже є. Про це говорили на всіх рівнях. Але бракувало парламентського. З огляду на гостроту проблеми і важливість презентованої енергостратегії, можна очікувати на створення в парламенті профільного комітету з енергозбереження.

От і Європа схвалила остаточний проект добудови нафтогону «Одеса—Броди» до Плоцька, презентація якого відбулася у Варшаві. Міжнародний консорціум компаній рекомендував добудувати його до польського Ожехова, від якого до Плоцька вже тягнеться труба, яку можна використати для транспортування каспійської нафти. Маршрут економічно виправданий, оскільки коротший і не перетинає річки та природоохоронні зони, заощаджує майже 100 мільйонів доларів на будівництві трубопроводу і насосних станцій. Жодних сумнівів у тому, що видобуток нафти зростатиме. У диверсифікації джерел постачання вуглеводнів європейці зацікавлені як ніколи. Україна і Польща вже домовилися про встановлення єдиного тарифу на прокачування нафти за маршрутом «Одеса—Броди—Плоцьк». І, з огляду на цю презентацію, «Укртранснафта» вже переглянула умови домашнього завдання.

...Я згадав, що деталізувати енергостратегію, за словами в. о. міністра палива та енергетики Івана Плачкова, мають 33 ще ненаписані державні і відомчі програми. Не розчарували б деталі!