«Чайка» під прицілом

Сказав «А» — не будь «Б».

До Київради вже стільки претензій висунуто стосовно питань на земельній ниві, що скандали з цього приводу вже нікого не дивують. Але ситуація, про яку розповіли «Голосу України» члени автогаражного кооперативу «Чайка», здається мені анекдотичною.

Уявіть: сусід володіє земелькою, вартість якої дедалі зростає. Має державний акт, що засвідчує право на постійне користування нею. Та одного дня, не вказуючи причин, погоджується... забрати у нього ділянку. Влада її вилучає і передає автокооперативу. Минає кілька років і сусід раптом волає: поверніть землю-годувальницю, мовляв, відмовився від неї згарячу, «в розумінні чинного законодавства», неправильно, сім’я нині проти. Суд ділянку фактично не повертає, але визнає недійсним рішення влади про надання її кооперативу і скасовує відповідний акт про право власності.

Ось такий анекдот. Почувши його, сміються всі, крім членів автогаражного кооперативу та його інвесторів.

Себе перехитрували

Тепер, як кажуть судді, перейдемо до розгляду обставин справи. Сьогодні в столиці добиваються землі, як депутатського мандата. А ще чотири роки тому не знали, як її спекатися. Маю на увазі не власників присадибних соток, а підприємства-банкрути, що стояли на колінах на великих площах. Питанням, як спекатися, переймалося, судячи з усього, і відкрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Київський меблевий комбінат» (ВАТ «ВО «КМК»), яке мало майже два гектари захаращеної болотної території. Її ще у листопаді 1998-го рішенням Київради № 51/152 надано меблевикам у постійне користування під будівництво гаражів для індивідуального транспорту, видано на неї відповідний державний акт. Ця ділянка, як розповідають, «гуляла» під сміттям не один рік, а податки за неї сплачувалися.

Загальні збори акціонерів ще у квітні 1997-го надали правлінню ВАТ право приймати рішення щодо відчуження землі, яка використовується нераціонально. А через три роки, у квітні 2000-го, затверджуючи Положення про правління товариства, його акціонери, вважаю, самі себе перехитрували. Вони проголосували за пункт 5.1(г), яким «Голова правління... розпоряджається майном», а пунктом 5.5(з) застерегли, «що рішення з питань, передбачених п. п. а, б, в приймаються правлінням і не можуть бути передані на розгляд одноособово голові правління». Про які питання йдеться? Про затвердження заходів, необхідних для виконання поточних планів діяльності ВАТ; розробку бізнес-планів тощо; затвердження щорічних кошторисів, штатного розпису та посадових окладів. Тобто про майно взагалі і землю зокрема в зазначених пунктах — жодного слова.

Голова правління товариства Володимир Бусько, враховуючи, очевидно, фінансовий стан підприємства, збитки від «непрацюючої» території вирішив... Втім, йому слово.

— Коли пустир став важким тягарем для нас, я у серпні 2002-го звернувся до Київради з листом, в якому зазначив, що ВАТ «ВО «КМК» не заперечує щодо вилучення у товариства земельної ділянки площею 1,67 га і закріплення її за автогаражним кооперативом, створеним нами. Звернення це я передав голові «Чайки», який мав оформляти відповідні документи. Підписую я, самі розумієте, сотні паперів, тому тоді не переймався, які з рішень були в моїй компетенції, а які — правління.

Погодьмося з Володимиром Олександровичем: діяв він винятково в межах своїх повноважень, визначених загальними зборами акціонерів шість років тому. Діяв в інтересах комбінату, безумовно.

...«Чайка» наразі розправляла крила, ефективно освоюючи колишнє звалище. Добротні двоповерхові гаражі росли на очах, територія ставала дедалі привабливішою. 25 вересня 2003 року депутати міської ради за листом Володимира Буська спромоглися прийняти рішення № 31/905 (п. 36). Відповідно до нього земельна ділянка площею 1,67 га на вул. Фрунзе, 82 передана «Чайці» (1,22 га — у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, а 0,45 га — в оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень міні-автосервісу та магазину супутніх товарів).

Добровільна відмова, певно, аж ніяк не порушувала прав акціонерів. Принаймні у 2003—2004 роках ніхто з них не оскаржував дії голови правління чи рішення Київради. Мовчали ревкомісія, загальні збори.

«Чайка» за цей час на заздрість безгаражних власників авто злетіла ще вище. Грошовиті кияни могли придбати тут шикарні бокси — їх побудовано 222, та зайнято нині лише 176. Інвестори, не озираючись, вкладали кошти в будівництво, благоустрій території (за винятком 0,45 га, про що мова попереду).

Серед членів кооперативу — п’ятеро працівників комбінату. До того ж, за інформацією «Чайки», сам голова правління Бусько, його донька і зять мають тут «стійло» для залізних коней... Однак з 1 січня 2005-го будівництво припинено — спочатку в зв’язку з переоформленням будівельної документації, а тепер — з намаганням підстрелити «Чайку».

Здавалося б, хто може цілитися в птаха, який тільки-но став на крило? Не повірите: той, хто дав йому життя. Відкрите акціонерне товариство «ВО «КМК».

Як жартують росіяни, «а поутру они проснулись...».

Дивним чином це «протверезіння» збіглося із зміною на комбінаті ключових власників, стверджують члени кооперативу в листі до редакції. І розповідають, що торік влітку почалися «претензії» до голови правління «Чайки». Колишній військовий Іван Асаулюк на цю наживку, як стверджує, із принципу не клюнув.

— Як можна зрадити свою «Чайку», партнерів, інвесторів — понад сотню членів кооперативу? — обурюється Іван Іванович. — Та й чому раптом ми маємо поступатися? Усі ці роки численні контролюючі органи не знайшли жодних принципових відхилень, порушень від проекту, ведення будівництва, бухгалтерії тощо. Чим і кому ми не догодили?

— Може, хтось накинув оком на земельку в престижному районі і прагне викинути «Чайку» з гнізда? — не приховую своєї думки в бесіді з керівником правління ВАТ.

— Дурниці все це, — відрізав Володимир Олександрович. — Я думаю, причина подання позову — ось цей припис.

Уважно вивчаю документ і не можу второпати його зміст, а, головне, зв’язок з нинішніми діями акціонерів. Провідний спеціаліст з головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном Києва 1 листопада 2005-го виявив порушення на території автогаражного кооперативу і запропонував «припинити самовільні роботи з будівництва двоповерхових гаражів...».

Може, й сказав. Та через день уже начальник провідного спеціаліста інформує в. о. голови Подільської РДА (копія Буську), що в «Чайці» ведуться самовільні роботи, а «вимоги приписів... не виконуються». А ще через чотири дні у господарський суд пішов адміністративний позов...

Суд його прийняв, розглянув, задовольнив частково: рішення Київради від 25.09.03 і Державний акт визнано незаконними та скасовано.

— А як, скажіть, я мав реагувати на той припис? — наче виправдовується голова акціонерного товариства. — Я довго закривав очі на всілякі порушення автокооперативу...

Втім, попереду апеляційний суд. Аргументи?

Вони у юристів Київради, Головного управління земельних ресурсів Київміськдержадміністрації (відповідачів) та кооперативу «Чайка» (третя особа). Якщо коротко, є такі причини: суддя, на думку адвокатів, повинен був відмовити у позові ВАТ, оскільки ним пропущено терміни звернення до суду; інтереси акціонерів Київрадою не порушені (доказів на підтвердження зворотного суду не надано); до повноважень Київради та Головного управління земельних ресурсів КМДА не належить перевірка правосуб’єктності посадових осіб господарських товариств щодо підписання документів від їхнього імені.

Блохи у пір’ї

— Нам передали, що членам кооперативу рано чи пізно доведеться розібрати гаражі по цеглині і вивезти.

Це з болем розповів мені один із солідних інвесторів. Він вклав не один десяток доларів у будівництво і тепер не може реалізувати бокси.

— А ви готові розбирати і вивозити? — запитую у Володимира Буська.

— Як вирішить суд, — чую вкотре.

Може, для нього гаражі родини і не найбільша цінність, але легкість, з якою готовий розпрощатися з власністю, здивувала. Як здивували мене й інші відповіді.

Пам’ятаєте, про порушення в кооперативі він казав? З’ясувалося, перевірка «Чайки» управлінням контролю за благоустроєм проводилася за листом... Буська. Що ж, спочатку добровільно відмовилися від землі, а тепер підняли руку на самого Сан Санича і депутатів, вимагаючи повернути дорогоцінну? З’явилися, схоже, кошти знести капітальні гаражі і побудувати... що? Може, казино? Так у тому промисловому районі такі заклади заборонено зводити.

Не можна, не по-людськи, я сказав би, вимикати електро- і водопостачання серед лютої зими. Але ж акціонери зробили це, незважаючи на відповідні договори з «Чайкою» і справну сплату за послуги. «Я ж повинен був якось реагувати на припис», — повторив керівник меблевиків.

Та я думаю: припис тут, як дверцята до канапи. «У зв’язку із самовільною врізкою по підключенню водоспоживання від мереж комбінату ставимо вас до відома про припинення подачі води... і розриві договора на комунальні послуги» (стиль збережено. — Авт.).

Логіку смакуєте? Звідки взявся договір, якщо була «самовільна врізка»? Ще про «порушення», на які закривав очі Бусько (а, власне, чому він мав розплющувати їх і слідкувати за тим, що діється на чужій території?).

Ділянку площею 0,45 га, як зазначено вище, «Чайка» отримала в оренду на 25 років рішенням Київради у 2003-му. Але підписувати договір глава міста не поспішав. Це зробити його зобов’язав за позовом кооперативу господарський суд тільки у серпні 2005-го. А до того «неорану» землю вздовж і поперек обходили перевіряльники.

Шукали бліх у пір’ї, яке не належало «Чайці»?..

Єдиний, хто може розв’язати гордіїв вузол, — це суд. Він знає, як відділити зерно від полови і за бажання та достатнього професіоналізму легко встановить, звідки в стільцях ніжки «ростуть»...