Демаркація дружбі народів не завада

Більшість нелегальних мігрантів, які штурмують українські кордони, прибувають до нас із Росії. Причому це не тільки брати-слов’яни. Щоб Україна не перетворювалася на перевалочний пункт для непроханих гостей з Азії, котрі прагнуть потрапити в благополучну Європу, необхідно, насамперед, позначити на місцевості (демаркувати) наші кордони. До останнього часу Москва всіляко затягувала переговорний процес, заперечуючи саму потребу демаркації. Навіщо, мовляв, будувати паркан між двома братерськими народами? Про те, кому насправді вигідні віртуальні кордони, кореспонденту «Голосу України» розповів помічник Голови Держкордонслужби України, голова українських делегацій змішаних (спільних) прикордонних комісій з перевірки (огляду) проходження лінії держкордону генерал-майор Борис Трегубов.

— Борисе Дмитровичу, то навіщо нам, як кажуть російські політики, «колючий дріт на кордоні»?

— По-перше, жодного колючого дроту там не буде, а по-друге — кожна суверенна цивілізована держава повинна мати чітко позначені кордони. Віртуальні межі ускладнюють роботу прикордонників і обіцяють непогані заробітки контрабандистам і переправникам нелегальних мігрантів. Піймають, приміром, наші «зелені кашкети» у лісі групу нелегалів, а ті їм кажуть: не винуваті, мовляв, гриби шукали, заблукали. Жодних прикордонних знаків тут не видно. І за законом ми зобов’язані їх відпустити.

— На останньому засіданні україно-російської експертної групи з демаркації московська делегація нарешті змирилася з тим, що кордон між Україною і Росією буде позначено на місцевості. Але офіційний склад російської делегації у спільній демаркаційній комісії так і не був затверджений. До Києва на переговори приїхали люди, не уповноважені приймати якісь рішення...

— Почасти так. Свій склад офіційної делегації вони пообіцяли затвердити до березневого засідання делегацій України і РФ з розмежування Азовського, Чорного морів і Керченської протоки.

— Чи були в пострадянській історії випадки, коли демаркацію проводили в односторонньому порядку?

— Таких прикладів небагато. Свого часу Російська Федерація в односторонньому порядку демаркувала кордон з країнами Балтії. Але все-таки сусіди повинні вміти домовлятися, а не шантажувати одне одного якимись односторонніми діями.

— За сприятливого збігу обставин скільки часу потрібно для того, щоб позначити на місцевості всю російсько-українську ділянку кордону?

— Важко сказати, темпи залежать від багатьох чинників. З нашого боку координує цю роботу МЗС України, основні роботи з винесення лінії держкордону на місцевість виконує Укргеодезія. На Держкордонслужбу покладено обов’язки забезпечувати режим держкордону під час демаркаційних робіт, а також забезпечувати елементами прикордонних знаків і супутніми матеріалами. З цим проблем не буде. Спочатку геодезисти повинні позначити серединну лінію, а вже потім по обидва боки від неї встановлюють прикордонні стовпи. Наскільки мені відомо, Укргеодезія готова виставити максимальну кількість робочих груп.

— А як із грошима? Фінансувати роботи з демаркації повинні обидві сторони...

— На ділі виходить так: скажімо, одна сторона проводить аерофотозйомку всієї ділянки кордону, друга повинна обробити ці дані або створити картографічну продукцію на таку само суму. Ми маємо у своєму розпорядженні певні кошти, необхідні для початку демаркації, є й елементи прикордонних знаків. Але боюся, що цього року нам більше доведеться узгоджувати всі організаційно-технічні документи — положення про демаркацію, інструкції різного плану. Проекти цих документів ми розробляли в односторонньому порядку. На минулій зустрічі в Києві їх вручили російським експертам. Було заявлено, що до березневого засідання вони зуміють зазначені документи опрацювати й озвучити своє бачення цих питань.

— Чи не вийде так, що десь кордон проляже посередині села чи вулиці?

— Я знаю принаймні один такий населений пункт — селище Чорткове-Мілове. Кордон проходить саме по вулиці Дружби народів. З одного боку від Дружби народів — Мілове Луганської області, з другого — Чорткове Ростовської.

Можливо, десь виникнуть складності — через те, що під час делімітації не було враховано інтереси окремих землекористувачів. Виявиться, що після демаркації землі українського суб’єкта господарювання залишаться за кордоном, у Російській Федерації. Тоді доведеться або за домовленістю з місцевою владою обох країн і самими суб’єктами господарювання робити обмін рівноцінними ділянками землі, або виносити такі спірні моменти на засідання спільної демаркаційної комісії.

— Кажуть, жителям цієї вулиці дорогою на роботу і назад доводиться двічі на день проходити прикордонний і митний контроль на автомобільному пункті пропуску «Чорткове-Мілове»...

— Цю проблему повинна врегулювати майбутня угода про спрощений порядок перетину кордону для мешканців прикордонних районів. Демаркація дружбі народів не завада.

Розмовляла Ганна ЛУКАНСЬКА.