Подруга ридала у слухавку: «Мене «розвели»! Розуміючи, що мова йде не про її благополучний шлюб, довідуюся, в чому справа. З’ясувалося, що «розвід» відбувся по телефону. Мобільному. У результаті Оксана позбулася трьохсот гривень.

В обідню перерву їй зателефонував молодик, який представився працівником компанії «Київстар». Він повідомив приголомшливу новину. Десять щасливчиків, у тому числі й моя подруга, стали переможцями акції компанії. Кожен з них виграв по п’ять тисяч гривень від спільного проекту «Київстара» і «Приватбанку». Взагалі Оксана — жінка розумна. Тому досить прискіпливо розпитала і про саму акцію, і про те, наскільки можна вірити такій новині. Її запевнили, що протягом останніх двох тижнів усі українські телеканали й газети лише про це й говорили.

Зрозуміло, що через неможливість для нормальної людини пригадати все, про що пишуть і показують ЗМІ, вона й повірила. Тим паче молодий голос був надто вже переконливий і щиро радів разом із нею виграшу. Але одержати «законні» гроші не так-то й просто. Треба протягом півгодини купити дві картки поповнення рахунку по 150 гривень або чотири картки по 75 гривень. Пояснив, що гроші ці підуть як податок з виграшу до Пенсійного фонду. Пропонувалося картки не розкривати і зателефонувати милому представнику компанії.

— А що я втрачаю, власне кажучи? — міркувала подруга. — Зрештою, якщо це і підступ, залишу картки собі й найближчі кілька місяців не буду на них витрачатися. Так і зробила. Купила дві картки по 150, зателефонувала. Голос із слухавки почав давати нові вказівки. Оксана каже, що всі дії робила ніби під гіпнозом. Стерла захисну плівку, назвала цифри. Більше того, продиктувала прізвище, ім’я, по батькові, номер свого паспорта, місце проживання. А молодик не вгавав: «Тепер візьміть наступні чотири картки». «Які?! —запитує жінка. — Мова була лише про дві». «Та ні, — продовжує «представник», — адже я вам чітко сказав: і дві по 150, і чотири по 75».

Перед таким натиском Оксана відступила. Фінанси не дозволяли витратити за годину шістсот гривень. Звичайно, трохи засмутилася через неможливість одержати приз у п’ять тисяч. Але знову-таки заспокоїлася тим, що картки при ній. І лише через деякий час до неї дійшло, що користі тепер від них ніякої. Адже сама продиктувала номери рахунків невідомому «представникові» компанії.

— Ти знаєш, прикро не через гроші, — каже подруга. — Соромно комусь сказати, що так легко «повелася» на обман. Засміють. А от потенційних клієнтів мобільних шахраїв попередити не завадило б!

Це ще не кінець історії з мобільним «лохотроном». Оксана звернулася до Центру обслуговування клієнтів компанії. Там, дивлячись на неї, хіба що пальцем біля скроні не покрутили. Дали заповнити заяву. Переписали номери карток і пообіцяли — допоможемо, чим зможемо.

Звичайно, безглуздо виправдовувати подругу. Приказку про безплатний сир знають усі. Але все-таки незрозуміло, чому компанія, яка витрачає величезні гроші на свою рекламу, не попереджає клієнтів про можливі провокації, не намагається знайти шахраїв? Адже, за словами працівників центру, обманутих чимало. А може, великому оператору просто вигідні такі «розводи»?

Миколаїв.