Житомир — не Одеса, та й він вочевидь не хоче відставати від «столиці сміху». Одна з місцевих газет вмістила «портрет» свині. На ній великими літерами написано: «Я за...» І далі прізвище відомого на Житомирщині діяча. До того ж тим кольором, що використовує в агітаційних цілях партія, в якій він перебуває. Автор публікації запевняє, що побачив цю хрюкаючу «агітаторку» на одній з вулиць Житомира. А щоб читачі у цьому не сумнівалися, газета дала ще два знімки: свиня в інтер’єрі міста. От тільки після прочитання того матеріалу закралася підозра, що зустріч автора репортажу зі свинею відбулася не зовсім випадково. Таке припущення з’явилося тому, що в надто вже своєрідному стилі про це написано. А на додачу — фейлетон на іншій сторінці цієї само газети про того самого діяча. Причому вже без свинячого чи якогось іншого інформаційного приводу.

Звідки з’явилася свиня? Та, мабуть, із... 1905 року. Торік у грудні інша місцева газета помістила матеріал про те, що й сто років тому кандидати в депутати міської думи не цуралися чорного піару. І одного чудового дня тодішні житомиряни побачили у великій калюжі, що була в самому центрі головного міста губернії, п’ятеро свиней, на спинах яких було написано фарбою: «Я обираю Сокольського!» Небагато змінилося в Житомирі за сто років...

Втім, що таке ота цілком реальна свиня, яка бігала собі по вулиці, порівняно з тими, що їх згідно з відомою приказкою одні учасники перегонів намагаються підкласти іншим. Наприклад, представники двох політичних партій, до того ж абсолютно протилежних за спрямуванням, звинуватили Брусилівську райдержадміністрацію (керівники якої, зрозуміло, у виборчих списках) у нецільовому використанні коштів, виділених на оздоровлення дітей-сиріт і дітей-чорнобильців. Органами прокуратури навіть справу було відкрито, про що повідомили різні ЗМІ. А як було насправді, розповідає заступник голови РДА Антоніна Правдивець:

— То були зовсім не державні цільові кошти для певних категорій дітей. Гроші на наше прохання виділила Київська міська держадміністрація для оздоровлення школярів.

Виходить, насправді ще й похвалити треба керівників РДА, які в умовах цейтноту (часу на підготовку виїзду було вже вкрай мало) зуміли оздоровити додатково велику групу дітей.

Але все це — пристрасті на рівні тих, хто прямо чи опосередковано бере участь у перегонах. Жителям обласного центру ці вибори взагалі видаються нуднуватими. Бо є з чим порівнювати. А з якими відомими всім іменами ті спогади пов’язані! Після того як по Житомирському виборчому округу у зв’язку з переходом на іншу роботу склав повноваження Юрій Єхануров, на вакантний мандат відбулися «довибори Бакая». То нічого, що потім виставили місту кругленький рахунок за те, що одну з вулиць заасфальтували нібито безплатно — в подарунок від кандидата, зате закрилася «платна переправа»: раніше в негоду брали гроші за перевезення пішохода на візку через дорогу до головного ринку. А скільки знаменитостей з концертами на площі виступило, починаючи з ОрБАКАЙте, скільки феєрверків люди надивилися! Щоправда, після голосування ні разу не бачили самого Бакая, нині вже взагалі громадянина Росії. На наступних виборах житомиряни обрали Володимира Сацюка. Він більше комп’ютери любив дарувати. З відомих причин місто давно без свого депутата у Верховній Раді: засидівшись на двох кріслах, втратив обидва, та ще як перший заступник голови СБУ невдалий час вибрав для відомої вечері з тодішнім кандидатом у Президенти.

Нинішнім виборам найбільше раді студенти — замість того, щоб сидіти на лекціях, вистоюють у наметах, пропонуючи перехожим агітаційну літературу, але тих більше цікавлять великі настінні календарі. На деревах, линяючи від негоди, теліпаються разом на вітрі стрічки різних партій. Серед них у місті немає такої, яка б набагато відірвалася від інших. Між блоком «із сердечками» і помаранчевим — різниця невелика. Соціологів здивувало, що біло-сині в Житомирі менш популярні, як на решті території області. А ще те, що готових проголосувати за Народний блок Володимира Литвина виявилося значно більше, ніж вони очікували.

Головна інтрига — вибори міського голови. А найбільше пригод випало народним депутатам України. Володимиру Зайцю навіть екскурсію довелося влаштовувати — для членів міської територіальної виборчої комісії та журналістів, щоб побачили його житомирську квартиру і зовсім маленького Володимира Володимировича Зайця — сина, який народився в Житомирі, щоб сусіди підтвердили, що тут живе. Та навіть і після рішення суду комісія, прозасідавши два дні, не визнала права балотуватися на посаду міського голови. Народному депутату довелося знову звертатися до суду. Розгляд тривав два дні, сусіди по будинку виступали в ролі свідків. 3 березня суд прийняв рішення: зареєструвати.

За трохи іншим сценарієм розгорталися баталії в народного депутата Віктора Развадовського. Кандидатом на посаду міського голови його зареєстрували без проблем. Та потім один з опонентів звернувся до суду — і виграв. З виключенням зі списків не погодився В. Развадовський. Рішення Апеляційного суду було на його користь.

У довгому списку претендентів на посаду міського голови — і колишній міністр агрополітики, колишній голова облдержадміністрації Сергій Рижук.

Житомир.