Відкривати ніколи не пізно. Зірки, країни, непрочитані книжки, таланти.
Відкриття, нехай навіть незначні, як склянка води в спеку, бадьорять і окриляють.
Це знають діти, для яких щоденні крихітні знахідки чого-небудь новенького — потреба душі і допитливого розуму. Дорослі, втім, теж родом з дитинства...
На сцені тріо
...Допитливість привела мене до Національної бібліотеки для дітей. Перше відкриття, тобто враження: шкода, що розташована вона, м’яко кажучи, не в центрі столиці. Скільки дітей не мають змоги зануритися в книжковий творчий світ унікального за можливостями джерела знань через його незручне
«далекобійне» місцезнаходження...Щоправда, цей смуток зник, тільки-но протиснувся до переповненої зали. Настрій не міг не поліпшитися — на сцені чародіяли три милі Тетяни. Завдяки одній з них, Тетяні Кондратенко, я і відкрив чудесну бібліотеку на неромантичній околиці мікрорайону
«Нивки». Вона — редактор популярної кольорової ігрової газети для саморозвитку дітей «Я сам(а)». Виданню незабаром 10 років і розповідь про нього, як і його засновника, — в найближчих номерах.Інша гостя школярів, котра прийшли на свято, —Тетяна Димань. Її музика окриляє і надихає, діти співають чудові пісні не тільки в Києві (
«Козаком я хочу бути», «Киця» чув не раз у регіонах).Третьою на цій двогодинній виставі була Тетяна Петровська — педагог за покликанням і поетеса від Бога, на чиї вірші пише пісні не лише Димань.
Талановите тріо радує дітлахів такими святами не перший рік. І завжди їх підтримують поети Василашко і Довжик. Обидва Василя. Це і на їхні слова пише музику Тетяна Димань. На зустрічі лунали не тільки твори бажаних гостей, а і Тартіні, Моцарта, Огінського, народні; поезія Миколи Ткача, Тамари Коломієць. Хто виконував? Звичайно, діти. Зі шкіл № 185, 172, а також школи мистецтв № 8 Святошинського району.
— Те-тя-но! Кон-дра-тен-ко!
Це линуло під завісу. Редактора і видавця діти знають і люблять: організовані нею призи до свят, сама газета, в якій ведеться діалог між дітлахами й дорослими на рівних — завжди сюрпризи, завжди відкриття. Вони, до слова, можливі завдяки давнім і вірним спонсорам видання — ЗАТ
«Оболонь» (почесний президент Олександр Слободян) і Фонду Святої Марії (Ганна Матіко-Бубнова).Буратіно грала Курносова
Там же, у дитячій бібліотеці, я вперше почув легендарних Агнію Барто і Рину Зелену. В аудіозапису, звичайно, але це незабутньо. Як неповторно акторка розповідала вірша про загублений у партері номерок і непобачений роззявою балет...
Юні таланти читали поезію улюбленої письменниці не менш самовіддано і смішно. Так само і танцювали, грали сценки з вистав. Агнії Барто, 100-річчя якої діти відзначали, гадаю, сподобалося б. Представник російського посольства, принаймні, залишився дуже задоволений і був щедрий на подарунки. Ну а я милувався виступами школярів. Особливо танцями зразкового дівочого ансамблю
«Слов’яночка» Деснянського центру дитячої творчості (солістка — Олександра Курносова, котра грала... Буратіно). Чудових артистів виховали подружжя Андрій (заслужений артист) і Наталія Шелудько.Чудовим був виступ і вихованців Світлани Коп’євої, керівника студії
«Мрія» (запам’яталася Ярослава Лукавенко). До слова, учасники дійства — читачі бібліотеки. Як національної, так і районної, шкільної...«
Ми с Тамарой ходим парой...», «Наша Таня громко плачет...»Хто сказав, що це вірші тільки для дітей? А дорослі живуть не такими самими емоціями, як дітвора? Отож-то.
...Дивлюся на плани заходів бібліотеки і заздрю школярам 1—9 класів. Щодня їм пропонують подорожі, літературні години, музичні вернісажі, огляди літератури, презентації журналів тощо. Але про це особлива розмова. Зазначу, що свята в стінах національної, зокрема згадані, стали можливі завдяки невгамовним професіоналам, чиє гасло
«Знайти і не здаватися». Це директор Анастасія Кобзаренко, її заступник Тетяна Шамарина, завідувачки відділів Олена Качанова і Галина Гудзима. Це вони та їхні однодумці прагнуть створити для дітей світ відкриттів і розваг.
