Енергозбережного і Бог береже

Останнім часом на всіх рівнях знову актуалізувалися розмови про необхідність енергозбереження та значного скорочення споживання природного газу. Але створюється враження, що єдиною компанією, котра реально впроваджує енергоощадні технології, на сьогодні є «Нафтогаз України».

На перший погляд, це не зовсім логічно, оскільки у скороченні енерговитрат насамперед мали бути зацікавлені промислові підприємства, енергоємність яких утричі—вчетверо перевищує енергоємність підприємств у розвинених країнах. Але, схоже, ця проблема не турбуватиме металургійну чи хімічну промисловість до того часу, доки вони матимуть можливість отримувати дешевий природний газ. Бо й справді, навіщо витрачатися на енергоощадні технології, якщо нинішня ціна газу й без того дає можливість марнотратним виробництвам отримувати прибуток? Саме ця обставина і є головною причиною того, що в Україні реально не виконуються ні закон «Про енергозбереження», ні Комплексна державна програма енергозбереження, ні Програма заходів зі скорочення споживання газу. Отже, в такій ситуації лише підприємства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», котрим начебто й не загрожує енергетичний голод, уже давно й небезуспішно працюють у цьому напрямі. Останнім прикладом такої роботи стало введення в експлуатацію когенераційної енергетичної установки на Шебелинському газопереробному заводі. Не вдаючись у технічні деталі, зазначимо, що ця установка щороку вироблятиме 48 мільйонів кіловат-годин електроенергії та 27 тисяч гігакалорій теплової енергії, котрої з надлишком вистачить для забезпечення технологічних потреб виробництва. Але найголовнішим є те, що для виробництва теплової та електроенергії використовується так званий скидний потенціал, або, іншими словами, високотемпературні димові гази, котрі раніше забруднювали атмосферу. Отже, не можна не погодитися зі словами голови правління НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка, що запровадження таких технологій — це завтрашній день енергетичної стратегії країни у галузі енергозбереження та екології.

А економічний ефект від цього проекту справді вражає. Як зазначив генеральний директор ДК «Укргазвидобування» Ілля Рибчич, установка щомісяця вироблятиме близько 6 мегават електроенергії, а отже, якщо раніше Шебелинський ГПЗ, використовуючи п’ять мегават електроенергії на місяць, сплачував за неї близько 1,4 мільйона гривень, то тепер ці кошти спрямовуватимуться на розвиток підприємства. Ще один мегават «надлишкової» електроенергії буде спрямовано до інших підприємств ДК «Укргазвидобування» регіону. Окрім того, з початком експлуатації когенераційної установки зупинено застарілу котельню, що також дасть змогу щорічно заощаджувати 17 мільйонів кубометрів природного газу. Цей проект окупить себе уже через три—чотири роки, а далі приноситиме чистий прибуток. Як бачимо, енергозбереження може бути досить прибутковою справою.

Важливо зазначити, що когенераційна енергетична установка Шебелинського ГПЗ — лише один із прикладів реалізації «Програми виробництва теплової та електричної енергії на основі використання вторинних енергоресурсів». Першим таким об’єктом стала електростанція на Локачинському родовищі («Львівгазвидобування»), на якій із 2003 року вироблено понад 180 мільйонів кіловат-годин електроенергії. Найближчим часом ДК «Укргазвидобування» також планує ввести в дію енергетичні установки на Солохівському і Тимофіївському родовищах, аналогічні роботи ведуться на Юліївському родовищі та на Яблунівському газопереробному заводі. Після завершення цих проектів ДК «Укргазвидобування» тільки за рахунок використання скидного потенціалу та вторинних ресурсів щорічно отримуватиме близько 300 мільйонів кіловат-годин електроенергії, що дасть змогу цілком забезпечити потреби підприємств компанії.

Така ось нехитра арифметика. Але й це ще не все, бо дуже важливим є екологічний ефект. Наприклад, начальник управління енергетики ДК «Украгазвидобування» Володимир Бузінов небезпідставно вважає, що впровадження нових екологічно чистих технологій не тільки сприятиме поліпшенню стану довкілля, але й невдовзі дасть можливість Україні отримати передбачені Кіотським протоколом економічні переваги.

Але сам Шебелинський ГПЗ уже нині отримав певні переваги від запровадження енергоощадних технологій, адже це дає йому змогу продавати нафтопродукти за цінами, що на

10—15 відсотків нижчі, ніж в інших учасників ринку. До того ж Шебелинський ГПЗ спочивати на лаврах не збирається, а планує протягом 1,5—2 років збільшити потужність підприємства з нинішнього мільйона тонн до 2,5 мільйона та довести глибину переробки до 95 відсотків. А після того, як тут навіть дим змусили працювати на підприємство, немає жодних підстав ставити ці плани під сумнів. Як зазначив голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко, цими своїми кроками компанія хоче змусити інші нафтопереробні підприємства вкладати кошти у модернізацію виробництва, бо «якщо вони цього не робитимуть, то дуже скоро стануть неконкурентоспроможними на українському ринку та будуть змушені зійти з дистанції».