В уряді прогнозують урожай зернових на рівні 37,6 мільйона тонн, що практично відповідає торішньому

У Кабміні оперативно зреагували на початок посівної прогнозами і дільбою шкури невбитого ведмедя. Вищевказана цифра була затверджена на засіданні уряду і прописана жирним рядком у прийнятій Державній програмі економічного та соціального розвитку України-2006. На Грушевського ухвалили, що нинішній рік буде не лише хлібним, а й буряковим (солодких коренеплодів у Кабміні обіцяють накопати 18,75 мільйона тонн проти торішніх 15,6 мільйона), картопляним (20,6 мільйона замість 19,5 мільйона тонн) і виноградним (550 тисяч порівняно із 442,5 тисячі тонн).

Привід сумніватися в кабінетному оптимізмі дає статистика врожайних втрат: 28 відсотків озимих на початок весни виявилися слабкими та зрідженими, а 7,5 відсотка — загинули. Та й звідки взятися солодким гронам, якщо значна частина майбутнього виноградного врожаю постраждала від морозів, про що винороби розсилали SOS ще в січні. Але яке диво не створять аграрні чарівники із Кабміну, коли на носі парламентські вибори.

Райдужні перспективи проклюнулися й у стінах МінАП. Тамтешній в. о. міністра О. Баранівський заявив, що «цього року ми як ніколи підготувалися до посівної». За його запевняннями, агротехніка перебуває в хорошому стані, більше порівняно з минулим роком аграрії заготували пального й мінеральних добрив. Господарства цілком забезпечені насінням під посів і під пересівання загиблих озимих.

«Сенсації» в. о. міністра здивували не лише хліборобів, а й навіть народних депутатів. «Інформаційні агентства розповсюдили... заяву про дуже високу готовність і цілковиту забезпеченість господарств України до посівної. Проте реальний стан справ зовсім протилежний», — упевнений Василь Калинчук, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. На думку народного обранця, на селі з підготовкою до весняно-польових робіт катастрофа: «Ми вимагали від уряду негайно виконати перед селянами бюджетні зобов’язання з державної підтримки виробництва зерна і тваринницької продукції. Наприклад, виплати на посіяний восени гектар зернових — по 100 гривень на кожний — дали б селу щонайменше півмільярда гривень. Цього повною мірою не зроблено. Лише у три регіони спрямовано невеликі кошти». Закінчується перший квартал, зазначає народний депутат, однак на одиницю виробленого молока, відповідно до бюджетного розпису, не надійшло жодної копійки. «Міністр аграрної політики хвалиться, що цьогоріч на село прийшло майже вдвічі більше кредитних ресурсів — аж 600 мільйонів. Але це теж неправда, тому що значна частина цих коштів — не що інше, як пролонгація торішніх позичок, які селяни не змогли повернути банкам через неграмотну політику держави на зерновому ринку». Банки видають кредити сьогодні переважно великотоварним агропідприємствам — для більшості інших господарств позики недоступні. Тим часом ціни на матеріальні ресурси виросли в півтора-два рази. «Ми обурені такою абсолютно неадекватною аграрною політикою виконавчої влади. Ми торік доклали чимало зусиль, щоб зламати залишковий принцип бюджетної підтримки села. Уперше за роки незалежності в держбюджеті на розвиток сільських територій і сільське господарство закладено майже 10 мільярдів гривень, але непродуманий урядовий менеджмент зводить наші зусилля нанівець», — ремствує В. Калинчук.

З народним депутатом солідарні й фахівці колегії Рахункової палати. Розглянувши результати ефективності використання казенних коштів на розвиток АПК у 2005 році, вони дійшли висновку, що Кабмін «не забезпечив виконання чинного законодавства стосовно стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку». Кризові явища в агропромисловому комплексі, впевнені в колегії, не лише тривають, а й в окремих випадках навіть загострюються.