Микола ХАРИТОНЧУК: «У районі тепер більше народжується діточок»

— Ще на початку нашої діяльності в об’єднаному районі, тобто у 2002 році, ми розробили в кожній галузі довгострокові програми, розраховані на чотири й більше років, — говорить Микола Харитончук. —Частина з них продубльована відповідно до міських та загальнодержавних. Такі, як «Здоров’я киян», «Діти України», «Школяр», «Столична освіта. Шевченківський район 2002—2005 роки», «Твій дім, твоє подвір’я», «Ліфт», «Фасад», «Покрівля» тощо. Серед довгострокових — «Програма розвитку туризму в Шевченківському районі до 2010 року», Програма розвитку фізичної культури та спорту за місцем проживання та в місцях масового відпочинку, поліпшення харчування дітей, розвитку шкіл-інтернатів тощо. Вже самі назви свідчать про їх призначення і спрямованість.

Прийняття другого етапу Програми «Комплексного розвитку шкіл-інтернатів Шевченківського району м. Києва на 2006—2008 роки» було обумовлено тим, що у нашому районі, єдиному в столиці, функціонує чотири школи-інтернати, в яких навчається 849 учнів. Це діти, позбавлені батьківського піклування, та сироти, про яких ми турбуємося і забезпечуємо всім необхідним: від одягу до комп’ютерів, дбаємо про їхнє виховання, відпочинок, про опанування професією, працевлаштування тощо. Торік, зокрема на потреби шкіл-інтернатів, у бюджеті було передбачено майже 5 млн. грн., а було витрачено майже 8,5 млн. грн. За ці кошти в інтернатах було виконано ремонти приміщень, придбано меблі та обладнання, оздоровлено вихованців.

— Які глобальні проблеми району вдалося розв’язати за цей період?

— У кожній сфері життєдіяльності району зроблено чимало. Серед найголовніших — ми зберегли наявну та примножили мережу освітніх та медичних установ, зміцнили їх матеріально-технічну базу. Освітянська галузь, приміром, цілком забезпечує потреби юних мешканців району в освіті, починаючи з дошкільного віку. Серед дошкільних навчальних закладів є такі, де діти з раннього віку вивчають іноземні мови, розвивають свої природні здібності. Більш як чотири тисячі учнів загальноосвітніх шкіл навчаються в 167 профільних класах. У районі працює філія Київського територіального відділення Малої академії наук. Учні здобувають призові місця в різних конкурсах та олімпіадах. Ми підтримуємо матеріально вчителів і талановиту молодь, виділяючи їм щорічні стипендії.

Думаю, найвищою оцінкою для нас є те, що в районі тепер більше народжується діточок. Тому в дошкільних закладах плануємо відкрити додатково ще сім груп. А це вже свідчить про те, що у нас росте надійна зміна.

Так само ґрунтовно ми підійшли до вирішення проблемних питань наших медичних закладів. Ця галузь потребує постійного оновлення та модернізації, підвищення якості надання послуг. За останні роки ми реконструювали шість поліклінік. Зокрема, фізіотерапевтичний корпус Центральної районної поліклініки на Саксаганського, 100, ендокринологічне відділення дитячої клінічної лікарні №6. Нещодавно здали в експлуатацію першу чергу реконструкції Центральної районної дитячої поліклініки по вул. Комінтерну, 2—4. На часі — завершення реконструкції поліклініки по Зоологічній, 3. До того ж усі реконструйовані медичні заклади забезпечено новітнім обладнанням та меблями.

— Ви не раз наголошували, що Програма соціально-економічного та культурного розвитку району має соціальне спрямування. В яких напрямах діяльності це найвідчутніше?

— Відремонтовані будинки, поліклініки, лікарні, школи, дитсадки, вчасно виплачена пенсія, допомога, заробітна плата, створено нові робочі місця, розширено сфери послуг та торгівлі, підтримано вітчизняного виробника та створено умови для реалізації його товарів населенню — усе це і є турбота про соціальне благополуччя мешканців району. Не кажучи вже про витрати на соціальний захист малозахищених верств населення. А вони, слід сказати, всебічно обігріті нашою турботою.

Виконання щорічної програми «Турбота», як і сама опіка ветеранів та людей похилого віку, малозахищених та пільгових категорій населення району, — на першому місці. З кожним роком видатки на реалізацію цієї програми зростають. Якщо, приміром, у 2002 році вони сягали мільйона гривень, то на нинішній становлять більше п’яти мільйонів.

Ці кошти йдуть на матеріальну допомогу, безоплатне медичне та побутове обслуговування ветеранів, підтримку багатодітних та громадських організацій. Два територіальні та медико-соціальні центри надають усіляку підтримку більш як шести тисячам одиноких престарілих громадян. Майже півтори тисячі обслуговують на дому соціальні працівники.

— Назвіть, будь ласка, основні пріоритети Програми соціально-економічного та культурного розвитку району на нинішній рік.

— Як і в попередні роки, спрямовуватимемо свою діяльність на підтримку урядової політики та її складових. А це, зокрема, забезпечення зайнятості населення, погашення наявної та недопущення в майбутньому заборгованості з виплати пенсій, зарплати та інших виплат, підтримка та розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, вітчизняного виробника, розвиток та впровадження новітніх технологій тощо.

За прогнозами, видатки цього року мають збільшитися на третину від попереднього. Їх буде рівномірно розподілено по галузях. Так, на 39 відсотків зростуть видатки на освіту. У 25 млн. грн. визначено видатки на комунальне та понад 32 мільйони на житлове господарство району, 17 мільйонів плануємо витратити на утримання доріг. Більше мільйона гривень передбачено на оздоровлення дітей. До речі, цей процес уже розпочався в районі. Нещодавно на сесії ми заслуховували плани з оздоровлення юних шевченківців у 2006 році. Нині ведеться опитування та визначення потреби в оздоровленні, йдуть переговори з оздоровчими закладами для укладання угод. Передбачено й підготовку наших районних баз відпочинку в Закарпатті та Київській області до прийому відпочивальників, а також влаштування оздоровчих таборів при школах. Любителі мандрів уже розробляють свої туристичні маршрути.

— Миколо Васильовичу, щосереди ви ведете особистий прийом громадян. З чим найчастіше звертаються до вас люди? Як вирішуються їхні питання?

— Найбільше люди потерпають від житлово-комунальних проблем. Мешканців турбує санітарний стан квартир, під’їздів, благоустрій дворів, якість надаваних послуг тощо. З цим і йдуть на прийом. Під час прийому присутні мої заступники та керівники структурних підрозділів, начальники житлово-комунальних служб та ЖЕКів. Це дає змогу оперативно одразу розв’язувати наболілі проблеми.

Багатьох турбують і квартирні питання. Ми майже не споруджуємо власного житла, тож квартирна черга рухається повільніше, ніж того хотілося б. Але в найближчих планах — спорудження двох будинків за дольової участі районного бюджету, де більш як 26 тисяч квадратних метрів житла дістанеться району. Тож вирішаться питання забезпечення житлом пільговиків, працівників бюджетної сфери.

— Ви завжди берете участь у численних заходах, які відбуваються в районі та столиці, вітаєте усіх з ювілеями та знаменними датами, а ветеранів особисто. Знаю, на ваше ім’я надходить чимало листів зі словами вдячності...

— Я завжди із задоволенням спілкуюся з людьми: і з малятами дошкільних закладів, школярами, студентами, і з ветеранами, заслуженими людьми району. Привітати особисто з ювілеєм чи виїхати з ветеранами на місце воєнних дій, поспілкуватися з ними та послухати спогади про фронтові роки — для мене особливе задоволення. Я не перестаю повторювати, що ми у вічному боргу перед ними. Тому роблю все, що в моїх силах, аби полегшити їхню старість.

— Звісно, робота поглинає більшість вашого часу. Як ви відпочиваєте з сім’єю? Чим полюбляєте займатися у вільний час?

— З дружиною Ганною Василівною ми в парі з 1977 року, тобто в наступному — вже святкуватимемо 30-річний ювілей подружнього життя. Син Віталій живе окремо зі своєю сім’єю, росте онук Миколка. Спілкуватися з ним, відповідати на численні запитання чи ганяти у футбол, — це велике задоволення для мене. Донька Яна навчається в одинадцятому класі.

Радію, коли вдається вирватися на відпочинок усією сім’єю. Люблю бувати з моїми рідними на природі, дихати свіжим повітрям, милуватися чудовими краєвидами. Вони у нашому краї такі чудові... Полюбляю й рибалити, полювати, але не задля здобуття «здобичі». Бо що може бути корисніше за здоровий активний відпочинок...

— Дякую за розмову!

Розмову вела Надія СУХОДОЛЬСЬКА.