Останніми роками наші селяни вдосталь наслухалися пояснень, чому на молоко низькі закупівельні ціни. Але їм від того не полегшало. Ціни традиційно стрибали щосезону. Однак такого, як нині, щоб серед зими вони знизилися до рівня літніх... Утім, ця криза загострила увагу й на багатьох інших проблемах, які в ланцюжку
«виробництво — переробка — реалізація» на ринку молочної продукції накопичувалися роками....Корів доять щодня. Цю природну закономірність кожен намагається використати з вигодою для себе. Заготівельники молока, наприклад, від самого початку домагаються сезонного перегляду закупівельних цін, які коливаються у різні періоди на 30—40 відсотків: улітку, мовляв, неохолоджене молоко швидко псується, тому й ціни на нього тоді мінімальні.
Заготівельників така ситуація, схоже, цілком... задовольняє. Вони використовують її з вигодою для себе. Скажімо, закуповуючи продукцію в літрах, а здаючи на переробне підприємство в кілограмах, кожен заготівельник за базисних показників має на кожній тонні зданого молока... 27
«неврахованих» літрів. От і виходить, що в середньому по Полтавській області тільки торік селяни на цій «арифметиці» втратили на кожній корові понад 80 літрів продукції. А всі переробні підприємства додатково отримали 915 тонн молока! Але ж це за базисних показників. А насправді, в середньому по області вміст жиру закупленого торік молока на 0,12 перевищив стандартні показники. Це означає, що кожен десятий відсоток жирності, якщо його перевести у «фізичний вимір» закупленої продукції, додає в заліку по 30 літрів на одній тонні. Через це торік полтавські селяни, вважай, подарували переробникам більш як 45 тисяч тонн молока!Тож керівники молокозаводів обмежуються лише наріканнями на якість сировини, не вживаючи практичних заходів для кардинального вирішення цієї проблеми. Принаймні якщо підприємства працюють рентабельно, то їхні втрати через низьку якість молока покриваються доходами від реалізації виробленої продукції. Така ситуація стабільно трималася аж до середини січня цього року.
І не таємниця, що
«молочна криза» вказала на низку істотних прорахунків у самих переробників — передовсім у створенні власної маркетингової політики, яка сформувала доволі «однобокий» ринок. Але й цього разу крайнім зробили селянина. І це в той час, коли на Полтавщині деякі переробні підприємства вже перебувають у частковій або повній власності бізнесових структур... Росії. То кого ж тепер іще винити, коли наступили на власні граблі?Леонід КОРОБКА, Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.
