Трактор-шоу з дальнім прицілом

Сотні тракторів, комбайнів, плугів, сівалок та іншої сільськогосподарської техніки зібралися минулого тижня на демонстаційному майданчику в Лайошміже, поблизу угорського міста Кечкемет. Треба сказати, відбувалися там досить дивні речі. Трактори «Фендт» ставали дибки, заїжджаючи передніми колесами на вертикальну площину, кормозбиральні машини, демонструючи свою витривалість, виписували фігури вищого пілотажу, комбайни на деякий час перетворювалися на сцену для виступу танцюристів і співаків, а на канатах, підвішених до стріли телескопічних навантажувачів, циркачі крутили кульбіти. Грандіозна агровистава проходила насамперед заради угорських фермерів (хоча були й німці, французи, словаки, болгари, чехи, румуни). Тисячі їх, багато хто з дружинами та дітлахами, прибули з різних куточків країни, щоб побачити тракторо-комбайнове дійство. А дехто, звісно, й приглянути машини для господарювання. Автором шоу виступив потужний реалізатор сільгосптехніки «Аксіал» — ця угорська компанія проводить таку виставку вп’яте.

Організатори з гордістю розповідали, що в Угорщині мають 18 тисяч клієнтів, тобто така кількість людей або компаній хоч раз купила в них трактор, комбайн, грунтообробну техніку, сівалку чи навіть запчастину. Для невеликої країни — немало.

ТОВ «Аксіал» — сімейний бізнес. Власниками є відоме там бізнесове подружжя Жолт та Дьонді Харшані. Природно, що у виставці беруть участь лише машини, які реалізує компанія, оборот якої торік становив 27,7 мільярда форинтів (щоб визначити, скільки це приблизно в доларах, треба ділити на 200). А витрати угорських фермерів на придбання сільськогосподарської техніки зростають. Якщо 1991 року ця сума становила 9,7 мільярда форинтів, то торік вона сягнула 68 мільярдів. Отже, справа процвітає і подружжя може собі дозволити проведення власної експозиції напередодні весняно-польових робіт.

— Раніше, — розповідає Дьонді Харшані, — виставлялися в Будапешті. Але організатори надто дорого брали за участь, тому почали замислюватися, чи не варто нам самим провести такий захід. Це нам вдалося. До того ж значно виграли в плані реалізації, бо на такі своєрідні дні поля їдуть лише ті, хто купує техніку, в кого вже вона є і хто має намір її купити.

У країні кожен регіон має тепер представника «Аксіалу». Він особисто надсилає запрошення всім партнерам, які хоч раз придбали трактор, комбайн, навантажувач чи запчастини або користувалися сервісними послугами. Усе продумано до дрібниць. Безкоштовний обід для учасників, напої, навіть зал, де діти можуть погратися, поки їхні батьки вирішують комерційні питання.

Сказати, що в угорських реалізаторів високопродуктивних тракторів і комбайнів є певна зацікавленість в українському ринку — не сказати нічого. Дистриб’юторам німецьких та французьких підприємств затісно тепер у цій маленькій країні. Їм доводиться шукати нові форми співпраці з клієнтами. Є тут навіть така форма сервісу: нову техніку господар може з доплатою взяти в обмін на стару. Остання, у свою чергу, також комусь продається як «секондхендівська». Але ринок все одно треба розширяти. На Захід дорога закрита, і вони вперто крокують на Схід. У нашій країні інтереси «Аксіалу» представляє компанія «Астра» і, треба сказати, обсяги продажу машинерії і запчастин рік від року збільшуються. До того ж трактори чи навантажувачі реалізуються не за принципом, аби збути. Тому і в Україні забезпечуються «тили». Гарантується сервісне обслуговування, безкоштовно проходять навчання оператори (осучаснені трактористи). Цікаво, але навіть якщо українське господарство придбало один «Фендт», компанія візьме на навчання мистецтва водити «німця» ланами і п’ять, і шість чоловік. Тут вважають, що так навіть краще — є з кого обирати. Проте диплом про закінчення отримують не всі.

Нині багато українських господарств віддають перевагу дорожчим «іноземцям», щоб потім мати менше проблем з обслуговуванням і ремонтом. Тому вітчизняні виробники аналогічних агрегатів, незважаючи на бюджетну підтримку, відчувають дедалі більшу конкуренцію. І, побачивши це технічне шоу на «повний зріст», у мене виникло запитання: чи не вимруть наші заводи, наче мамонти, коли все це добро масово «посиплеться» на внутрішній ринок? Свого часу в Угорщині також виробляли сільгосптехніку, а тепер про неї мало хто чує.

— Конкуренція, — каже Чабо Нограді, член правління компанії «Астра», — вашому сільгоспмашинобудуванню не завадить. Бо потреба України в техніці величезна, місця на ринку вистачить усім. Ми фактично пропонуємо вибір: працюємо в іншій категорії ціни і надійності. Якщо українська техніка наблизиться за якістю до машин, пропонованих західноєвропейськими виробниками, її ціна теж зросте і про неї не можна буде сказати, що вона в 5—10 разів дешевша. Споживачам від такого суперництва лише користь — буде вибір. Так і має стати. Хоча ми розуміємо цю занепокоєність, бо кожна країна дотує своє виробництво.

— Нещодавно ми писали в нашій газеті, що на ХТЗ тисячу тракторів склали. Тепер вони простоюють на складі... Невідомо, хто і коли їх купить і чи куплять взагалі.

— Тисячу?! Це дуже багато. Але ж вони змогли це профінансувати! Якщо є на складі запас техніки — це не завжди проблема. Значно гірше, якщо немає техніки, а звернувся клієнт з наміром її купити.

— На «Фендті», в Німеччині, який запас тракторів?

— Жодного!.. Я, як постачальник техніки сільгоспвиробникам, повинен заздалегідь, за три місяці дати заявку. Працюють заводи виключно під замовлення постачальників. Бо коли сільгоспвиробник вирішить придбати трактор чи іншу машину, то він не захоче чекати три місяці. Якщо я не вгадаю, скільки я можу продати, а треба більше — викуповую техніку в інших дилерів, щоб поставити замовнику. Без замовлення завод нічого не робить. Це також проблема. Це гроші: якщо виробив трактор — його треба продавати. У заводів свої плани — вони тиснуть на своїх дилерів і своїх покупців: беріть. Роблять прогнози, що на ту чи іншу модель збільшиться попит, скажімо, на 10 чи 5 відсотків. Але щоб готові машини стояли на заводському складі — таке буває надзвичайно рідко.

Галина КВІТКА, Валерій ДРУЖЕНКО.

Київ — Лайошміже — Київ.