Нещодавно Голова Верховної Ради Володимир Литвин привітав читачів і авторів книги “Герої-освітяни і науковці України”.

“Вчителям і науковцям — духовним подвижникам, генераторам інтелектуального поступу і творцям новітніх наукових знань — належить почесна місія: берегти собори людських душ, об’єднати людство на засадах гуманізму, рівності й демократичних цінностей заради майбутнього, — зазначає Володимир Михайлович. — Біографії відомих учителів і вчених, вміщені в цій книзі, репрезентують героїчні освітянські лави, які ніколи не відійдуть у минуле. Покоління підкорювачів космосу і невтомних хлібодарів, мужніх захисників Вітчизни і натхненних митців, інженерів і лікарів завдячують своїми вершинними злетами мудрим наставникам і вчителям”.

Книга присвячена Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці та Героям України освітянсько-наукової галузі.

Як пише у своїй передмові до збірника нарисів Олексій Сай, голова Ради ветеранів ВВВ МОН, заслужений працівник народної освіти, “подібне видання здійснюється вперше за 60 років після Великої Перемоги”.

Серед авторів (а їх близько ста) — Ольга Сухомлинська (розповідь про батька), Аркадій Хідекелі (про Євгена і Бориса Патонів), Анатолій Сваричевський (про партизанського командира Антона Одуху)...

Ім’я Героя України Віктора Скопенка, ректора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, відоме не тільки в країні. Але не всі знають, що його батько Василь Федорович — Герой Радянського Союзу. Про нього, довоєнного директора школи на Кіровоградщині, а під час Великої Вітчизняної полковника, командира полку, зворушливо розповів письменник, фронтовик Олександр Ковальчук.

Сторінки унікального видання прикрашають імена п’ятнадцяти жінок-героїнь. Вони уособлюють мільйонне жіноцтво педагогів і науковців України. На жаль, двом із них — льотчицям Євдокії Носаль, вчительці з Миколаєва, і Марії Батраковій, вчительці з Єнакієвого, — не судилося повернутися з війни. Вони загинули смертю героїв. Героїнь Людмили Павличенко та професора Любові Малої не стало вже в мирні дні. Прославлені керівники шкіл Марія Чорнобаєва з Дніпропетровщини, Євгенія Касьяненко із Сумщини, Євгенія Любомська з Черкас, Галина Глущенко та Надія Онацька з Києва, Галина Нестеренко з Рівненщини майже півстоліття знані в Україні та за її межами, їхні імена стали легендою.

“З повоєнних шкіл-інтернатів, очолюваних багатьма з них, мов з пташиного гнізда, на змужнілих крилах випорхували у світ їхні вихованці, навчені і виховані, чесні і працьовиті”, — констатує Олексій Сай.

Як, до речі, і герой нарису Петро Тронько — обдарована, мудра людина, яка розпочала свій трудовий шлях директором дитбудинку і досягла рівня керівника державного масштабу.

26-томне видання “Історії міст і сіл України”, створений з його ініціативи Музей народної архітектури та побуту просто неба, його подвижницька діяльність — це тільки віхи невтомної багаторічної праці на благо Вітчизни.

Вихід у світ книги про Героїв-освітян і науковців — знакова подія, вважає Олексій Сай. Вона повинна плідно і масштабно працювати, дійти до кожної школи, вузу, закладів науки.

“Нехай же синівське почуття вдячності перед ними — істинними Героями — надихає сучасне й майбутні покоління на утвердження в Україні суспільства знань, влади моралі та інтелекту, всесилля правди і добра”, — побажав у своєму вітанні глава парламенту Володимир Литвин.

Якщо нинішнє і майбутнє покоління сприймуть подвиги героїв книжки щиро, усім серцем і душею — Герої житимуть у віках...