«Нафтогаз України»допомагає найнезахищенішим

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з приходом нового керівництва вдалася до радикальної зміни концепції фінансування соціальної сфери та надання благодійної допомоги — з початку 2006 року її спрямовують лише тим, хто не може подбати про себе самостійно. Зокрема, під час відвідин київської спеціальної школи-інтернату №7 для дітей з важкими вадами мови голова компанії Олексій Івченко зазначив, що «Нафтогаз України» більше не фінансує спортивні чи культурні заходи, оскільки ці види діяльності можуть забезпечуватися з інших джерел. Натомість компанія передусім намагатиметься допомагати закладам для дітей з особливими потребами, оскільки вони найменш захищені та потребують значних витрат на навчання, лікування, фізичне виховання. О. Івченко також повідомив, що у 2006 році НАК «Нафтогаз України» планує спрямувати на фінансування соціальної сфери близько 80 мільйонів гривень.

А допомога спеціальній загальноосвітній школі-інтернату №7 для дітей з важкими вадами мови — один із прикладів нової соціальної політики «Нафтогазу України». Зокрема, на підтримку спеціалізованого навчального закладу компанія уже виділила 40 тисяч гривень, котрі було спрямовано на закупівлю нових меблів та іншого обладнання. Ще 10 тисяч гривень виділила дочірня компанія «Нафтогазу України» — «Укртрансгаз», котра безпосередньо опікуватиметься цим інтернатом. Директор школи-інтернату Катерина Каченко не приховувала радості від того, що провідна національна компанія запропонувала свою допомогу. «У нас навчаються діти з важкими вадами мовлення і головне завдання школи — виправлення цих вад та інтеграція дітей до масових загальноосвітніх шкіл. Однак бюджетних коштів зазвичай не вистачає, бо наш інтернат — не єдиний у місті, тож якби не було людей, котрі опікуються нами, було б дуже нелегко», — каже вона.

Треба сказати, що, окрім цього інтернату, «Нафтогаз України» також опікується іншими київськими спеціалізованими закладами: загальноосвітньою школою-інтернатом №14, спеціальною школою-інтернатом №15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем, спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом №18 для слабочуючих дітей, загальноосвітньою санаторною школою-інтернатом №20. Прагнучи сприяти соціальному захисту дітей пільгових категорій та створенню належних умов для їх фізичного, інтелектуального та духовного розвитку, «Нафтогаз України» та його дочірні підприємства з початку 2006 року взяли ці школи-інтернати під свою опіку. І компанія вже надала їм благодійної допомоги на 200 тисяч гривень. Крім того, дочірня компанія «Укргазвидобування» планує допомогти спеціальній школі-інтернату №15 із побудовою спального корпусу та реконструкцією теплиці, ДК «Газ України» планує виділити кошти на проведення ремонтних робіт у школі-інтернаті №18, а ДК «Укртрансгаз» уже надала допомогу школі-інтернату №7 на придбання господарського приладдя.

Сергій ІВАНІВ.

Два боки херсонського алюмінію

У 2005 році Херсонська область на 15 відсотків порівняно з роком минулим збільшила експорт алюмінію та виробів з нього. Експортні операції з алюмінієвою сировиною стабільно посідають третє місце.

Вартість вивезеного з області «крилатого металу» наближається до 20 мільйонів гривень. Чи то є тенденція, сказати важко, але вивезення за межі області й металобрухту чорних металів тільки залізницею також зросло на 26,9 відсотка. Однозначно визначити причину цього «економічного дива» навряд чи хто наважиться, але слід нагадати, що донедавна з ліній електромереж області крадіжки алюмінієвого дроту доходили до 3,5 тисячі кілометрів за рік. Це — відстань від Херсона до Санкт-Петербурга й назад. На окремих лініях дріт розкрадали на рік по кілька разів: його вирізали буквально за кілька годин після відновлення. Зникло не менш як сотня трансформаторних підстанцій вартістю сотні тисяч гривень. Щотижня на дротах області гинула людина, часто це були діти. А переробкою алюмінієвого брухту в області займається фактично одне підприємство — Херсонський механічний завод.

Алла БРУСИЛОВА.