Фракція «Наша Україна» послідовно відстоює інтереси всіх громадян держави з проблем повернення боргів. Насамперед буде здійснено інвентаризацію та класифікацію державної заборгованості, боргів державних та недержавних підприємств щодо виплати заробітної плати. Ми гарантуємо надати підприємствам цільову бюджетну позику для повернення боргів у зарплаті. Будуть застосовані реальні адміністративні санкції або засоби кримінального переслідування посадових осіб, які мають прострочену заборгованість у заробітній платі. Проте, чи не найгострішою проблемою залишається повернення знецінених заощаджень громадян, які мали рахунки в Ощадбанку СРСР. З цією метою на 2006 рік у державному бюджеті передбачено 600 млн. грн.

Опоненти нової влади часто-густо дорікають їй, що та нібито не має чіткого бачення майбутнього, а відтак —визначених пріоритетів у політиці. Але ця теза свідчить не так про некомпетентність влади (бо в неї якраз, навпаки, помітні пріоритети — соціальна спрямованість, євроінтеграція тощо), як про те, якою важливою є міцна державна стратегія. В ідеалі вона має становити сценарій, за яким розвиватиметься країна і за яким належить рухатися головним виконавцям, себто представникам влади. І в міжнародній сфері, і в економіці, і в культурі, та будь-де.

На жаль, до останнього часу такої визначеності не було. Чого варте хоча б «багатовекторне» поневіряння між Європою та Росією. Колишній президент так і не сформулював відповіді на своє «легендарне» запитання «Що будувати?», отож чогось міцного не збудував. Стара влада залишила новій багато боргів.

Тому важливою складовою сьогоднішньої державної політики є саме повернення боргів народові. Найбільше влада заборгувала перед власним народом у соціальній сфері: принизливий рівень мінімальної зарплати, мізерні пенсії, нікчемні соціальні виплати та інші борги, внаслідок чого й була втрачена довіра до влади. Нині держава робить дуже багато, щоб її відновити. Але якщо задекларовано, що влада працюватиме для народу, а не на власну кишеню, і люди побачать, що це неправда!?

Визначальним фактором тут є справжнє прагнення: людина прийшла до влади, хоче щось зробити та чекає оцінки своїх дій. Важливим є те, що саме така мотивація притаманна нинішньому керівництву нашої країни.

Важко заперечувати, що сьогодні заробітна плата українців збільшилася на 35 відсотків, реальні доходи — на 24 відсотки. За минулий рік більш ніж удвічі зросла зарплата у представників бюджетної сфери — вчителів, медиків, працівників культури. Вперше мінімальна пенсія зрівнялася із встановленим прожитковим мінімумом.

З 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати становить 350 грн. на міс., з 1 липня 2006 року становитиме 360 грн. на міс., з 1 грудня 2006-го — 400 грн. на міс.

Відновлено диференціацію розмірів пенсій залежно від стажу роботи та заробітної плати.

Близько 72 відсотків бюджету поточного року спрямовано на соціальні потреби. І це далеко не повний перелік здобутків, якими ми вже можемо звітувати перед громадянами.

Проте, чи не найгострішою проблемою залишається повернення знецінених заощаджень громадян, які мали рахунки в Ощадбанку СРСР. З цією метою на 2006 рік у державному бюджеті передбачено 600 млн. грн.

Незважаючи на те, що відновлення втрачених заощаджень громадян відбувається з 1997 р. включно, відновлено незначну частку знецінених вкладів. На початок 2005 р. вона становила лише 1,5 відсотка знецінених вкладів, або близько 2 млрд. грн. За нинішніх темпів цей процес триватиме ще 260 років. Відтак Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», прийнятий 21 листопада 1996 р., практично не виконується. Крім того, 17 січня 1997 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» було виключено положення про те, що втрачені заощадження належать до державного внутрішнього боргу України.

З цього часу зобов’язання держави щодо погашення знецінених заощаджень громадян перестали включатися до складу структури державного внутрішнього боргу і не затверджуються Верховною Радою України. Із суто юридичного погляду держава може взагалі відмовитися виплачувати ці гроші, оскільки український парламент не ратифікував угоду про те, що кожна з країн СНД сама вирішує проблеми з вкладами населення в Ощадбанку, підписану в Москві 13 березня 1992 року за наполяганням Російської Федерації.

Відсутність зазначених зобов’язань держави у складі внутрішнього державного боргу дає змогу уряду та Міністерству фінансів України здійснювати погашення боргових зобов’язань держави перед своїми громадянами за залишковим принципом, що є неприпустимим.

Упродовж останніх трьох років щорічні темпи економічного піднесення, зростання обсягів бюджету держави та ВВП ніяк не вплинули на розмір коштів, що виділяються з Державного бюджету України на компенсацію грошових заощаджень громадян.

Саме тому восени минулого року депутатами фракції «Наша Україна» було підготовлено законопроект про внесення змін до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (щодо джерел витрат з повернення заощаджень громадян).

Нормами запропонованого проекту закону визначається, що джерелом покриття витрат з повернення заощаджень вкладників є збільшення обсягу загального фонду Державного бюджету України у розмірі до 1,5 відсотка валового внутрішнього продукту на плановий рік. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею. Ця стаття є захищеною і не підлягає скороченню у разі зміни показників бюджету. Передбачається, що на суму компенсації знецінених заощаджень та вкладів громадян, поміщених у цінні папери, видаються державні компенсаційні облігації з визначеною номінальною вартістю. Вони будуть викупатися (погашатися) державою поступово за рахунок коштів, визначених щорічно у загальному фонді Державного бюджету України.

Нова влада обрала цілком правильний і виправданий шлях повернення заощаджень. Лише цього року в державному бюджеті передбачено на ці заходи 1,6 млрд. грн. Я сподіваюся, що наступного року ця цифра буде втричі більша.

Таке підживлення українського споживчого ринку, по-перше, не спричинить лавиноподібної інфляції, по-друге, простимулює виробництво. Адже знаючи, що наступного року теж можна розраховувати на зростання попиту, виробник розширюватиме виробництво, завантажуватиме виробничі потужності, створюватиме нові робочі місця. До того ж усе це слугуватиме механізмом стримування цін.

Хочу наголосити, що в питанні повернення знецінених заощаджень ми, нарешті, перейшли від голого популізму до реальних дій. Однак, я вважаю, що Україна має визнати знецінені заощадження своїх громадян внутрішнім державним боргом і прийняти стратегічну програму його погашення. Це має стати для нас справою честі.

Особисто я бачу Україну демократичною, правовою, європейською державою із соціально-ринковою економікою, в якій кожний може реалізувати власні можливості, а держава надає допомогу тим, хто її потребує.

Для фракції «Наша Україна» у майбутньому парламенті саме ці пріоритети будуть найвищою цінністю.

Федір ШПИГ,народний депутат України, член парламентської фракції «Наша Україна».