Олег Шпільман: Плач про загибель вітчизняної книжки передчасний

Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» — загальноукраїнський книжковий клуб, аналогів якому в країні немає. За п’ять років роботи Клуб об’єднав 1 200 000 родин — шанувальників читання з усіх куточків України. Книжковий клуб пропонує популярну послугу — продаж книжок, аудіо- та відеокасет за допомогою ефективної європейської системи каталогів. Також Клуб є одним із найбільших видавництв в Україні. На сьогодні ним видано більш як 450 творів популярних авторів з України, США і Європи. Згодом Книжковий клуб увійшов до складу найвідомішого світового медіа-концерну Bertelsmann. Генеральний директор компанії «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» Олег Шпільман розповідає, як фірмі вдається не тільки бути лідером на вітчизняному книжковому ринку, а й вдало конкурувати з росіянами.

— Пане Олеже, наскільки мені відомо, медіа-концерн Bertelsmann — найбільша компанія у світі, що розповсюджує книги, аудіо- та відеопродукцію за допомогою клубних мереж і прямих продажів. Що вплинуло на рішення Bertelsmann запропонувати вашій компанії увійти до концерну?

— Заснуванню Книжкового клубу в Україні в 2000 році передувала кропітка робота з вивчення іноземного досвіду функціонування книжкових клубів. Оскільки Bertelsmann володіє найбільшою мережею клубів, починаючи з Південної Африки і закінчуючи Сполученими Штатами, то за модель нашого Клубу було обрано модель Bertelsmann як найбільш успішну на ринку. Таким чином, на момент знайомства ми були зрозумілі один одному. Але найважливішою причиною стало те, що саме ця модель довела свою успішність на теренах України, оскільки на момент отримання пропозиції у 2004 році Клуб уже став прибутковою компанією, кількість членів якого досягла 600 000 сімей.

— Як вплинуло на розвиток і стратегію вашої компанії її входження до Bertelsmann?

— Дуже позитивно. Український клуб було визнано як такий, що найбільш динамічно розвивається у світі. Ми долучилися до світового «ноу-хау», нас серйозно сприймають іноземні літературні агентства. За один рік роботи ми подвоїли об’єми реалізації послуг, також удвічі зросла кількість членів Клубу — сьогодні такими є більш як 1 200 000 сімей. Почали активно розвивати видавничу діяльність. У 2005 році було видано 150 власних книжок загальним накладом 5 млн. примірників. Варто також сказати, що за рік було створено понад 300 нових робочих місць.

— На полицях книгарень нечасто побачиш україномовні видання закордонних авторів. Водночас «Клуб сімейного дозвілля» запровадив видавничий проект «Світові бестселери — українською». Чи важко вирішувати питання купівлі прав на світові бестселери?

— «Світові бестселери — українською» — один із наших пріоритетних проектів. У його рамках ми плануємо видання кращих творів зарубіжної літератури українською мовою. Читачі вже мають можливість познайомитися з «Істориком» Елізабет Костова, «Атлантидою» Девіда Гіббінса, на черзі — «Код да Вінчі» Дена Брауна, «Останній тамплієр» Реймонда Кюрі та багато інших сучасних першокласних творів авторів із США та Західної Європи. Щиро кажучи, відомі світові літературні агентства були здивовані, коли Клуб запропонував купувати ліцензії на видання українською мовою. Деякі з них навіть не думали, що це можливо. На жаль, тільки віднедавна Україна стала сприйматися на Заході як повноцінна країна зі своєю мовою, культурою та ринком. Великим недоліком є те, що на сьогодні жодне визнане світове літературне агентство не має представництва в Україні. Це велика проблема, оскільки на переговори про купівлю ліцензій доводиться їздити до Москви або Риги, де Клуб іноді вступає в жорстку конкурентну боротьбу з провідними російськими видавництвами, які теж побачили можливість працювати на ринку україномовної літератури.

— На початку року ваше видавництво випустило книгу Пауло Коельо «Подібно до ріки», що стала першою літературною сенсацією цього року. Наскільки мені відомо, ексклюзивні права в Україні на Коельо мало інше видавництво. Як вам вдалося видати цього автора?

— Видання Пауло Коельо — це не наша заслуга. Коельо написав свою книгу спеціально для мережі книжкових клубів Bertelsmann. Український клуб тільки долучився до цього проекту разом з клубами у Німеччині, Франції, Іспанії тощо. Це ще раз засвідчує, як важливо для автора мати такого партнера, як Книжковий клуб, здатний в найкоротший час розповсюдити його твір у всьому світі. Що ж до видавництва «Софія», яке традиційно видавало Коельо в Україні, то з названих вище причин ми не конкуруємо стосовно цього проекту. Клуб успішно співпрацює з цим високопрофесійним видавництвом з розповсюдження інших творів Коельо через каталоги Клубу.

— На українському книжковому ринку переважають російськомовні книжки. Чи відповідає така мовна пропорція потребам українських читачів?

— Вважаємо, що певною мірою це відповідає потребам українських читачів. Ми — комерційна структура, успіх якої залежить від вірного реагування на потреби ринку. Наші дослідження показують, що близько 70 відсотків українських читачів позитивно сприймають літературу російською мовою. Цього не слід боятися, потрібно тверезо дивитися на ситуацію. За такого стану справ наше завдання — запропонувати читачам літературу українською мовою, яка могла б конкурувати з російськомовною літературою. Клуб наполегливо працює, щоб досягти цієї мети, і багато роботи ще попереду.

— Як ви оцінюєте комерційний потенціал сучасної української літератури?

— Комерційний потенціал є, але він довгостроковий. За нашими даними, дитячої літератури українською мовою продається удвічі більше, ніж російською. Отже, у нас росте покоління, для якого читати українською буде цілком природно. Важливо дати йому те, що буде цікаво читати. До речі, наш другий пріоритетний проект — «Зірки української прози». Його метою є підтримка сучасних українських авторів та пошук творчої молоді. Не секрет, що сучасна українська книга видається невеликими накладами. Не маючи серйозних дистрибуційних каналів, видавці не ризикують збільшувати наклади, а це, в свою чергу, робить книгу дорогою, недоступною широкому загалу та невигідною ані для видавця, ані для автора, який майже не отримує серйозних гонорарів. Володіючи найширшою дистрибуційною мережею в Україні, Клуб може довести інформацію про автора та його твори до читача, який мешкає навіть у найвіддаленішому селі. Я надзвичайно задоволений співробітництвом з видавництвом «Кальварія» у спільному проекті з промоції молодого українського автора Любко Дереша. Добрі перспективи є в знаного майстра прози Василя Шкляра. На черзі — книги Ірен Роздобудько, Василя Кожелянка, Марини Мєднікової та інших.

— Український видавничий бізнес скаржиться на окупацію вітчизняного ринку російськими видавництвами за рахунок вигідніших умов роботи для видавців у Росії. Водночас Книжковий клуб торік експортував до Росії 700 тисяч одиниць своєї продукції. Поясніть, за рахунок чого вам удається конкурувати з росіянами на їхній території?

— Вибачте, але плач про загибель української книжки та повну окупацію нашого ринку вважаю передчасним. Згоден, ситуація серйозна, але від кількості сліз вона не зміниться. В умовах ринкової економіки конкурувати можна тільки за рахунок ринкових методів, а ними є якість продукції та активна робота з просування продукції на ринку. Ми створили Клуб на території Росії як канал збуту і почали реалізацію своєї продукції, котру ми вважаємо конкурентоспроможною.

— Ви плануєте посилити свою присутність на російському ринку?

— Так, і не тільки на російському. Наша мрія — сприяти перекладам та виданням творів українських авторів за кордоном. У Клубу є така можливість, тому плани мають серйозне підґрунтя.

— Ви заснували свою премію на щорічному всеукраїнському конкурсі кращих засобів масової інформації «Золоте перо» за внесок в освітлення літературного життя країни. Які критерії ви використовуєте, визначаючи ім’я лауреата?

— Цією премією ми хотіли б відзначити те видання і журналіста, які глибоко та професійно висвітлюють культурні події в Україні, та, зокрема, її літературне життя. Ми бажаємо, щоб таких журналістів було більше, а їхня праця вшановувалася.

Сергій Марьін.