Берегти і примножувати лісне багатство

Чернігівщина густо вкрита лісами. Вони займають 713,5 тисячі гектарів. Головна частина земель лісового фонду — 57 відсотків — підпорядкована Чернігівському обласному управлінню лісового господарства. Воно має у своєму складі 11 державних лісогосподарських підприємств, 79 лісництв, у яких 6500 працівників займаються охороною лісу, доглядом за лісними масивами, заготівлею вирощеної деревини, виготовленням власної продукції. Уже двадцять років очолює об’єднання «Чернігівліс», а нині обласне управління лісового господарства авторитетний у регіоні керівник Йосип РайЧинець, з яким зустрівся наш кореспондент.

— Йосипе Михайловичу, сьогодні зростає попит на лісоматеріали у Києві, містах, де енергійно ведеться житлове будівництво. У цьому зв’язку у багатьох людей природно виникає побоювання, що лісові багатства Чернігівщини можуть за досить короткий час зникнути.

— У справі лісозаготівель на Придесенні дійсно є чимало проблем, про що відверто йшлося недавно на нараді в облдержадміністрації. Однак я не драматизував би ситуацію. У лісовому господарстві є святе правило: спиляв дерева на одному гектарі — посади стільки само і більше. Щороку у підпорядкованих обласному управлінні підприємствах відтворюється ліс у середньому на площі 2500 гектарах. Порівнюючи обсяги висадки і суцільних зрубів усіх видів, можна зробити висновок, що в 2005 році молодих насаджень з’явилося на 13 відсотків більше, ніж спиляно старих дерев. Водночас річний обсяг всіх рубок становить 48 відсотків від розміру щорічного середнього приросту деревини. Багато це чи мало? У Чехії цей показник становить 86 відсотків, Словаччині — 57, Угорщині — 63 відсотки, Австрії — 77 відсотків.

— Які щорічні обсяги заготівлі деревини?

— Зазначу відразу, що в цій справі чітко домінує державна політика захисту лісових багатств. Обсяг деревини, що підлягає заготівлі, науково обгрунтований і затверджений наказом Мінекоресурсів України та розпорядженнями Кабінету Міністрів і облдержадміністрації. Згідно з цими даними суцільним рубкам головного користування підлягає лісовий масив у 2100—2200 гектарів. Це стиглі і перестійні насадження. До того ж рубками догляду та санітарними заготовлюється ще певна кількість деревини, де сухостій становить 65 відсотків. Торік у чернігівських лісах нашого підпорядкування ми заготовили загалом 870 тисяч кубометрів деревини. Щорічний же її приріст перевищує цей показник майже удвічі.

— Отже, ліс не постраждає від збільшення рубок?

— Загальний запас деревостанів по управлінню з 1988-го до 2005 року збільшився на 29 мільйонів кубічних метрів. І тому цілком реально, що обcяги розрахункової лісосіки (деревина, що може бути зрубана на рубках головного користування) у майбутньому поступово збільшуватимуться.

— Лісні масиви щороку потребують захисту від пожеж, шкідників та хвороб дерев. А на цьому, як мовиться, не заробиш. Як ви вирішуєте ці проблеми?

— Справді, якщо вчасно не вживати відповідних заходів захисту, профілактики, підприємства понесуть великі збитки на оздоровленні лісних масивів. На жаль, державне фінансування цих робіт становить лише 11 відсотків від потреби. Одержаних грошей навіть на оплату лісової охорони не вистачає. Торік на ведення лісового господарства ми спрямували більш як 24 мільйони гривень. З них на охорону лісів від пожеж вкладено 600 тисяч гривень, на обробіток шкідників — до 500 тисяч гривень.

— Отже, великий відсоток виконання комплексу цих робіт забезпечується за рахунок самофінансування?

— Саме так. Без господарської діяльності підприємств ми не справилися б з відповідальною місією охорони та примноження лісних багатств. Торік підприємства управління реалізували продукції на 140 мільйонів гривень, що на 19 відсотків більше попереднього року. Важлива й така цифра: з державного бюджету на ведення лісового господарства виділено 2,6 мільйона гривень, а водночас ми відрахували державі 48 мільйонів гривень податків та обов’язкових платежів.

— Що виробляють підприємства?

— Перелік асортименту продукції становить понад 40 найменувань. Це паркет, двері, вікна, дошки для підлоги тощо. Загалом 23 відсотки заготовленої деревини переробляємо самі. Налагодили збір майже 1000 тонн живиці.

— Нині ціна деревини підскочила вгору. Придбати її можна лише на тендерних умовах. Звичайно, при цьому місцеві виробники, бюджетні організації не можуть конкурувати з київськими будівельними фірмами, які мають великі кошти. Яким чином регулюється цей процес?

— Аукційні торги мають свої плюси та мінуси. У трьох останніх взяли участь 68 фірм, організацій з України та 39 підприємств Чернігівщини. Кияни справді дуже підняли ціну на деревину. Однак проблема в тому, що учасник торгів, який виграв, не несе відповідальності за несплату виграного обсягу деревини. Більшість переможців аукціону не провели попередню оплату. Отже, ми маємо великі збитки від того, що не викуплена за високою ціною деревина залишається у нас. Тому деякі питання тендерних торгів потребують врегулювання. Щодо місцевих переробних підприємств, бюджетних установ, то нині ми працюємо спільно з облдержадміністрацією у плані забезпечення їх потрібними обсягами деревини за помірними цінами. Я сподіваюся, що у цьому плані жодних проблем не буде. Хоча й меблеві фабрики, інші переробні підприємства, з якими ми співпрацюємо не один рік, повинні налагодити чіткий механізм оплати за отримані обсяги деревини. Працівники лісу не можуть по кілька місяців очікувати їхніх коштів, що негативно впливає на фінансування галузі.

— Які питання вирішувала на переговорах з вами днями делегація з Литви?

— Це інвестиційний проект, який дуже вигідний для Чернігівщини. Литовці хочуть побудувати у Корюківському районі сучасне високотехнічне меблеве виробництво, котре дасть роботу 500 працівникам. Вигідність цієї інвестиції у тому, що інвестори перероблятимуть низькосортну деревину, технологічні дрова, які не мають попиту. Це підприємство потребуватиме 250 тисяч кубічних метрів такої сировини щороку.

— Чи є проблеми у реалізації президентського завдання щодо збільшення лісистості регіону з 20 відсотків до 23?

— Цей план дуже актуальний і важливий для всієї області. Адже багато земель після розпаду колгоспів просто не використовуються. Та й на Поліссі переважають грунти, родючість яких незначна. Тому ми вже розробили заходи щодо реалізації цієї ідеї. Однак посадити додатково від запланованих обсягів у 2006 році 1100 гектарів лісу без жодної копійки державного фінансування проблематично. Та й за передачу землі колишніх колгоспів у державну власність, виготовлення відповідної документації треба сплачувати значні кошти.

— Йосипе Михайловичу, як останнім часом проходить технічне переоснащення лісової галузі?

— Значну частку зароблених коштів — 4,5—5 мільйонів гривень щороку вкладаємо у закупівлю нового обладнання, механізмів, машин, тракторів. Останнім часом щорічно купуємо по 20—25 колісних тракторів. Істотно оновлено автомобільний парк. Суттєво модернізовано устаткування 13 цехів, 2 дільниць з переробки деревини.

— Схоже, ваш багатотисячний колектив попереду чекає багато добрих справ.

— Мені приємно, що ми вийшли на середньомісячну зарплату в колективі 750 гривень. При цьому зазначу, що безпосередньо на виробничих ділянках вона вже сягнула й 1000 гривень. Старатимемося, щоб ці важливі для кожної людини цифри і далі зростали. А для цього апарат управління, дирекції державних підприємств лісового господарства невтомно працюватимуть для організації виробничого процесу, належного забезпечення працівників лісу технікою, механізмами.

Інтерв’ю взяв Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.