Відповідь на це запитання шукали з ініціативи в.о. міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка під час проведення науково-практичного семінару керівників університету «Україна», провідних технікумів і коледжів, НДІ соціально-трудових відносин і роботодавців, які обговорили шляхи інтеграції України у світовий освітній простір.

Проблема полягає не лише у скасуванні освітньо-професійних рівнів молодшого спеціаліста і спеціаліста, які не «вписуються» в Болонський процес. Як відомо, Болонська угода передбачає перехід на двоступеневу систему підготовки кадрів «бакалавр—магістр».

Скасувати не складно. Але щоб «не вилити з водою і дитину», варто серйозно подумати про подальшу долю систем профтехосвіти і середніх спеціальних закладів, дипломи яких буде неможливо «конвертувати» в міжнародні стандарти після остаточної «болонізації» національного освітнього простору. Чим це загрожує? Неконкурентоспроможністю не тільки на міжнародному, а й на внутрішньому ринку праці.

Окрім того, аналіз рівня підготовки українських бакалаврів і магістрів свідчить про певний відрив вузівської теорії від виробничої практики, особливо в інженерних, управлінських і економічних науках.

На думку заступника в.о. міністра освіти і науки Михайла Степка, потрібно переламати ситуацію, коли вузи готують фахівців без урахування потреб роботодавців, а останні сприймають бакалаврів як таких, що не довчилися до спеціалістів і магістрів. Але бакалавр є повноправним суб’єктом вищої освіти, який може займати відповідні керівні і технологічні посади.

Саме тому, переконаний М. Степко, виникла нагальна потреба забезпечити більш ефективну наскрізну підготовку від молодшого спеціаліста до бакалавра. Окрім того, життя вимагає відновити те позитивне, що було в радянській системі освіти. В цьому контексті була згадана успішна робота заводів-втузів, які готували фахівців безпосередньо під замовника.

Ці думки були активно підтримані першим міністром освіти і науки незалежної України, президентом університету «Україна» Петром Таланчуком, який ознайомив колег з напрацьованим досвідом і своїм баченням цієї проблеми.

Цікаві міркування висловлені директорами Київських індустріального Оленою Туманською та радіомеханічного технікуму Володимиром Карпенком, головою правління ВАТ «Київський радіозавод» Миколою Сторожуком, директором НДІ соціально-трудових відносин Сергієм Мельником та іншими учасниками семінару.

Не забарилося і рішення про необхідність проведення під егідою МОН експерименту зі створення своєрідного корпоративного вузу, який об’єднає під інтелектуальним і навчально-методичним «дахом» університету «Україна» та матеріально-технічними можливостями роботодавців профільні технікуми та коледжі, які прагнуть «вписатися» в світові інтеграційні процеси в освітньо-науковій та виробничій сфері.

Зрозуміло, до цього процесу зможуть долучитися не тільки учасники згаданого вище семінару, а й усі зацікавлені колективи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

До речі, орієнтиром у цьому напрямі можуть бути не тільки заводи-втузи з радянського минулого, а й сучасні корпоративні університети світу. Наприклад, глобальна корпорація «Кока-кола» є засновником університету «Еморі» в Атланті, а потужна автомобільна компанія «Форд» є головним фінансовим донором Мічиганського університету в Ленсінгу (США). Вони вкладають гроші в інтелект і отримують висококваліфікованих фахівців для власних заводів. Результат загальновідомий — мільйони людей п’ють їхні напої і їздять на їхніх автомобілях, хоча наш лимонад не гірший...

Валерій БЕБИК,проректор університету «Україна»,завідувач кафедри глобалістики, політології таміжнародних комунікацій.