Пошук району, де нова влада засвітилася б добрими справами, де соціально-економічний стан поліпшився б на тлі сповзаючих у прірву регіонів несподівано для мене увінчався успіхом. Несподівано, бо знайшов зовсім не там, де шукав...

...У Нижні Сірогози я їхав за листом про конфлікт на освітянській ниві (про це розмова окрема). А тут чую про поступ уперед і бачу переміни буквально на вулицях. А порівняти, повірте, є з чим. Це тим приємніше, що Нижньосірогозький — степова глибинка, в якій єдиним «монстром» економіки є харчосмакова фабрика, що виробляє 75 відсотків усієї промислової продукції району. Ось-ось запрацює інший «гігант» — завод сухого молока і масла, який нерухомо лежав, наче кам’яні баби на курганах, з 2004-го. В районі збережено систему споживчої кооперації, яка торік видала «на-гора» значно більше продукції, ніж позаторік. На приватній основі надаються побутові, торгівельні, транспортні послуги, до того ж їх кількість у 2005-му збільшилася на чверть.

У райцентрі і 23 селах зареєстровано 554 підприємці, 107 фермерських господарств, 63 малих підприємств, від яких до бюджетів надійшла третина податків від обсягу всіх надходжень. Торік лише кількість підприємців зросла майже на 100. Водночас збиткових господарств стало менше на 20 відсотків.

До райбюджету надійшло понад 800 тисяч гривень більше, ніж у 2004 році і на 440 з лишком тисяч більше запланованого.

Не запитуйте, куди пішли «зайві» гроші — дірок у районі, як прогалин на полі озимини після морозів. Нині в селах розповідають про відроджені дитсадки, відремонтовані ФАПи, будинки культури, бібліотеки. За рахунок перевиконання плану надходжень податків добротно «залатали» шкільні покрівлі, реконструювали котельні, встановили замість печей котли; замінили десятки метрів теплотраси і водогонів; закупили сучасне медобладнання тощо. Одне слово, торік влада з Нижніх Сірогоз за підтримки обласної держадміністрації (ОДА), звичайно, зуміла оновити ті об’єкти, де щонайменше три-чотири останні роки кінь не валявся. Це, зокрема, вам підтвердять у селах Партизани, Степне, у райцентрі, де розв’язано проблему водопостачання — одну з найгостріших в регіоні. Про це розкажуть майже у всіх населених пунктах медики, освітяни, культ-працівники, які, бувало, потерпали від холоду і дощів, дефіциту видань, лікувальних засобів і елементарної уваги з боку районного начальства.

...З діалогу і вивчення ситуації у кожному населеному пункті, власне, і почав майже рік тому своє владарювання Павло Павлов, голова Нижньосірогозької райдержадміністрації.

Підраховано: за перші два місяці керівник і його команда прийняли, зустрілися на місцях з більшою аудиторією, ніж колишні за три роки.

Схема «виходу в народ» напрочуд проста і прозора: за графіком керівники служб разом з головами рад і РДА їдуть в село, спілкуються з односельцями, відвідують соціальні об’єкти, заповнюючи нотатники питаннями і проблемами. Потім у стислі строки команда розв’язує їх, поділивши на першочергові та перспективні. Більшість хронічних «болячок» виліковували на місці, що, зрозуміло, викликало водночас щирий подив і брежнєвське «полное удовлетворение». Це ж треба так швидко вивезти сміття, роз’яснити права інваліда, повісити ліхтар біля магазину...

Результат «виходу в народ» не забарився: до районного, а тим паче обласного і столичного начальства сірогозці почали звертатися значно рідше (скаргу до «Голосу України» можна вважати винятком, до якого призвела освітянська кадрова кадриль).

— Найголовнішим завданням, яке я поставив перед собою і однодумцями, було повернути довіру земляків до влади, виправдати їхні сподівання на краще життя, —зазначає Павло Семенович. — Якщо коротко охарактеризувати вміст прийнятих нами лантухів з проблемами, то це: заборгованість у зарплаті, орендній платі за землю, незадовільне водопостачання, вкрай занедбані об’єкти соціальної сфери, безробіття.

Це те, що боліло селянам роками і не лікувалося. Сьогодні в районі ліквідовано заборгованість у зарплаті, яка, до речі, зросла на 52,7 відсотка; виплачено орендну плату за паї (а це майже 6 млн. грн.); обробляється вся орна земля, на якій з’явився малопотужний, але господар.

На «тіньові» та новостворені робочі місця влаштовано майже 800 безробітних — доведене зверху завдання виконано.

Можна ще довго розповідати про здобутки 18-тисячного району за рік керування Павлова, колишнього керівника-кооператора з багатющим досвідом, а пізніше — селищного голови.

Для мене промовистою фразою стала репліка знайомого підприємця з Верхнього Рогачика: «У деяких селах хліба нема, земля роками не обробляється, а мій кум з Нижніх Сірогоз скаржиться на слабкий телевізійний сигнал і поганий мобільний зв’язок».

Павло Павлов протягом перших місяців ситуацію вивчав і аналізував. Сьогодні він діє пліч-о-пліч з командою і місцевими активістами. І знає, що робитиме в найближчі роки.

По-перше, газифікує райцентр, а через чотири роки, ОДА гарантує, усі села будуть з блакитним паливом.

По-друге, виготовлено проектно-кошторисну документацію на будівництво і ремонт кількох важливих об’єктів — були б лише кошти на реалізацію. А гроші Павлов знає, де брати. Інвестори йому, схоже, довіряють: стратегічні підприємства стають з колін завдяки їм.

По-третє, подальша легалізація робочих місць, розвиток житлового будівництва, підтримка сільгоспвиробника.

Одне слово, треба продовжувати розпочате. Цьому неабияк, гадаю, сприятимуть Дні сільського голови, які регулярно проводяться в селах з метою виявлення і розв’язання поточних і стратегічних проблем. Вони — логічне продовження «виходу в народ». І про їхню ефективність свідчить хоча б цей факт: на останній черговий прийом глави облдерж-адміністрації записалися лише десять сірогозців. Селяни обласне керівництво дрібницями вирішили не турбувати.

Своє, місцеве, справляється з проблемами, погодьмося, успішно. На заздрість сусідам...

Херсонська область.