Виробниче свято відбулося в Миронівському районі Київської області. Тут офіційно запустили завод м’ясних напівфабрикатів марки «Легко». Хоча, якщо брати до уваги участь в урочистому перерізанні стрічки в. о. віце-прем’єр-міністра Юрія Мельника і радника з питань сільського господарства, природи та якості харчових продуктів посольства Нідерландів Т. Верхагена (з цієї країни на підприємство поставлено обладнання) — подія ця не тільки районного масштабу. Виготовляють на нових потужностях напівфабрикати зі свинини, яловичини і курятини. Нині це 29 найменувань продукції: починаючи від курячого фаршу і закінчуючи готовими сніданками й обідами.

Що одразу впало у вічі під час екскурсії по заводу, яку влаштували господарі прибулим на відкриття гостям, — майже медична стерильність у виробничих приміщеннях. Підприємство працює за європейськими стандартами, і похід цехами дещо уповільнився через санітарні вимоги, які, до речі, непохитно виконує на початку робочого дня кожен, хто трудиться на підприємстві. Усіх без винятку екскурсантів змусили одягнутися в спецодяг і пройти дезінфекцію.

— Завод, — пояснював директор Петро Сокирко, — мобільна структура. Яку саме продукцію буде поставлено на конвеєр сьогодні, залежить від попиту на ринку. Відповідно під нього перебудовують виробничі лінії.

Появі на світ новий завод завдячує «Миронівському хлібопродукту» — компанії, яка, незважаючи на свою хлібну назву, надійно закріпилася на ринку тваринництва. Споживачам «наших ряб» вона відома насамперед як виробник недорогої курятини. Звичайно, завод має надійний сировинний тил: є можливість на сто відсотків завантажити потужності м’ясом власного виробництва.

Перспективи ринку напівфабрикатної продукції виробники бачать у найрайдужніших кольорах, посилаючись на приклад Західної Європи, де споживання м’ясних напівфабрикатів становить 35—40 кг на людину на рік. В Україні цей показник майже в чотири рази нижчий. Водночас зростає дефіцит вільного часу. Багатьом просто немає коли готувати їжу, і тому набагато зручніше купити напівфабрикати високого ступеня готовності: пельмені, котлети, тюфтельки, биточки і багато чого іншого. До того ж напівфабрикати, значну частину яких виробляють індустріальним способом, доступні за ціною для людей з різним рівнем достатку, чого не скажеш про більшість видів традиційної м’ясної продукції.