9 березня у селі Моринцях на Черкащині відкрито пам’ятник «Материнство». Скульптура викликала різні почуття і відгуки...

Тарасові батьки, кріпаки поміщика Енгельгардта, не мали своєї оселі, жили в хаті місцевого селянина Колесника, якого за бунтарство прозвали Копієм і якого було заслано до Сибіру. З’явився на світ Тарас, четверта дитина у родині, у хаті свого діда по матері Якима Бойка. Ця садиба, розташована поруч з хатою Копія, простояла до 1918 року. Поки не знадобилася комусь на паливо. У 1964-му на її місці встановили камінь з написом «Тут стояла хата, в якій народився великий український поет, революціонер-демократ Т. Г. Шевченко». До 175-річчя Кобзаря хати діда Якима та Колесника-Копія відновили. У дворі спорудили погруддя: поет немолодий і замислено-грізний...

Про пам’ятник матері Пророка не раз вели мову у владних, мистецьких, громадських колах. Доки тривали творчі дискусії, турботу про встановлення скульптури взяло на себе управління культури і туризму Черкаської облдержадміністрації. На жаль, всеукраїнського конкурсу чомусь не провели. А ескіз майбутнього пам’ятника черкаського скульптора Владислава Димйона не тільки не обговорили серед черкаської творчої інтелігенції, а навіть не показали науковцям національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка»...

Монумент «Материнство» постав замість погруддя Тараса на колишньому обійсті Якима Бойка. Бронзова жінка в очіпку, що більше нагадує корону, тримає на руках хлопчика. «А мені вона уявляється, немов Божа Матір, — каже директор заповідника Людмила Шевченко. — Вона дивиться перед себе і несе, простягає сина своєму народові...»

Що ж, Владислав Димйон побачив Кобзареву матір по-іншому. Тепер він завершує роботу над скульптурою сестри Тараса Шевченка — Катерини — для села Зелена Діброва. Сказав, що зображує її з напіврозплетеною косою...

Черкаська область.