Дивись, Кутузов, не переплутай. Жінкам квіти, чоловікам — жезл!

Окрім приголомшливої «новини» — свіжого снігового килиму на весняну землю з неділі на понеділок, початок тижня приніс ще дві. Безвісти зниклий екс-генпрокурор С. Піскун повернувся в Україну. А його політичного однодумця президента ФК «Шахтар» Рината Ахметова можуть і силоміць доставити на суд у справі загибелі (вибух міни на стадіоні) колишнього президента цього футбольного клубу Ахатя Брагіна (Аліка Грека). Він виявився серед двадцяти свідків, яких донецькій Феміді доведеться допровадити відповідно до закону.

Сенсація, звісно, не у самому поверненні Святослава Миколайовича — рано чи пізно (скажімо, ставши народним депутатом) мав же з’явитися перед ясні очі електорату. Учорашній керівник всесильного прокурорського відомства заявив, що «правоохоронним органам нічого невідомо з приводу погроз на його адресу», і хоча (за його словами) загроза йому і сім’ї була реальна, одначе він «не буде звертатися з приводу особистої безпеки до силових структур». Що за натяк? Без правоохоронних органів у нас уже можна обійтися? Коли до такого припущення підштовхує учорашній керівник вищої наглядової інстанції за діяльністю правоохоронців, то тоді навіщо нам викидати свої кровні у вигляді податків на утримання цілої армії силовиків?

Не легше запитання і до його колеги по команді претендентів у найвищий законодавчий орган держави Рината Ахметова. Невже завтрашньому законодавцю потрібні зайві підозри у неповазі до суду, навіть якщо додають у рейтингу серед частини електорату з специфічним минулим? Чи справа у банальній простуді (Борис Колесников на партз’їзді «регіоналів» сказав про запалення легень сьомого номера — пояснення для більшості виборців з числа законопослухів)?

Самі силовики також не утрималися від спокуси нагадати прописну істину чергового сезону всенародного волевиявлення: хоч би які викрутаси (з снігом і градусами) не підносила березнева погода, та передвиборні сюжети таки карколомніші. Маю на увазі обмін люб’язностями двох помаранчевих генералів у цивільному: нинішнього керівника МВС і колишнього — СБУ. Один — про «незаконне прослуховування», другий — про «підлого провокатора». Від чого нелюба їм частина виборців береться за животи, люба — за серце і валер’янку.

Як каже ведучий однієї популярної телепередачі, у цьому світі ще багато див. 9 березня колись биті міліцією українські патріоти нагадали про чергову річницю кривавого моменту акції «Україна без Кучми». І зробили це нині не лише біля столичного пам’ятника Кобзарю, а й біля МВС, яке очолює... один з лідерів тієї акції. Неначе відчуваючи таку «свиню під відомство», підлеглі Юрія Луценка пропіарилися напередодні. 8 березня працівники ДАІ одного з обласних центрів суворо жезлами зупиняли автомобілі з жінками за кермом і... дарували чарівним і спантеличеним по гвоздиці. Боюсь, щоб водіям-чоловікам та не довелося додавати до встановленої даішниками такси на чай ще й на квіти.

Чим би силовики не бавилися, аби не витворяли «беспредєл», як під час попередніх пріснопам’ятних виборів.

Нинішня пора, як і попередні виборчі весни, провокує давню хворобу — політалергію: у когось сверблять язики, а хтось уже язик чеше. У розумінні мови, яку комусь в Україні кортить називати лише «язиком». Тут політики демонструють два підходи. Або вивчити українську і потішити (не лише словом, а й ознакою інтелектуального потенціалу) електорат, як це зробив знаменитий Віталій Кличко. Або заявити, що в Харкові ніколи не ущемлювали жодної мови, і «на підтвердження цього юридично» винести на сесію міськради й успішно провести рішення про те, що «русский язык получил статус регионального на территории Харькова». Це логіка тамтешнього міського голови Володимира Шумілкіна.

«Чомусь» цієї логіки керівника колишньої столиці колишньої УРСР не зрозуміло активне українство, яке 9 березня оточило пам’ятник Кобзареві в Харкові і не дозволило панам Шумілкіну й Авакову покласти квіти Великому Українцю. А чергове сезонне пробудження кримських «язичників» не підтримала сама ЦВК, яка застерегла: створені для проведення парламентських виборів виборчкоми не уповноважені на проведення референдуму зі статусу російської мови на півострові. (Бачите, у світі, в якому ще чимало див, правових див не буває.)

Почастувавши країну непісними сенсаціями на початку і під кінець тижня, Харків нагадав Києву про свою колись столичну вагу й у вівторок. Там облраді так і не вдалося розглянути подання Генпрокуратури з приводу дозволу на притягнення до криміналу звинуваченого у сепаратизмі Євгена Кушнарьова. І що? Політики різних забарвлень доказали кожен своє, а виборцям залишивши сумніви: «То винен чоловік чи ні?».