За місце «під люстрою»

В окремих виборчих «квартирах»

Пропрезидентські партії, розійшовшись по окремих виборчих «квартирах», розпорошили свої сили. Коаліційний принцип формування керівних команд обласної та райдержадміністрацій зіграв злий жарт: учорашні соратники листопадових подій 2004 року стали запеклими конкурентами у битві за «місце під люстрою».

Якщо провладні сили вищого ешелону українського політикуму хоч про людське око підписали передвиборчу «мирову», то на місцях кожна «помаранчева» партія чи блок виступає на електоральному полі самотужки. До прикладу, за 78 мандатів обранців до обласної ради у розбурханий вир політичної боротьби кинулося понад 600 претендентів. До того ж найбільшу кількість — від 50 до 60 кандидатів — висунули колишні союзники по антикучмівській коаліції: блоки Костенка—Плюща, НСНУ, БЮТу, СПУ. Що цікаво, у виборчих списках не лише добре відомі черкащанам земляки, а й прізвища невідомих «варягів» зі столиці. Не маючи, очевидно, й мінімального шансу потрапити у число 450 щасливчиків—народних депутатів, грошовиті дяді накинули оком на місця в сесійній залі облради.

Не вмер Данило, так болячка задавила

Ще одна тенденція нинішньої суспільно-політичної кампанії — послаблення інтересу «пересічних» громадян до виборів у Верховну Раду. Попередній, мажоритарний, принцип обрання «свого» депутата нагадував захоплюючу виставу на кілька бурхливих дій. До того ж у те дійство залучались не лише кандидати та їхні численні помічники, а й самі виборці. Нинішня пропорційна система віддалила формування найвищого законодавчого органу від «електорату». Крім того, прочитавши в довжелезних виборчих списках прізвища не лише лідерів партії, а й їхніх братів, синів, прес-секретарів, масажистів, персональних водіїв, кухарів, народних депутатів усіх скликань, мільярдерів та екс-міністрів, — виборці переконалися, що «всі вони — однакові», і переключили увагу на місцеві змагання претендентів.

Уперше, здалося виборцеві, не влада розсаджуватиме своїх людей у крісла депутатів обласної, міської чи районної ради, а він сам. У це вірилося принаймні доти, доки за зачиненими партійними дверима «утрясали» списки. Після оприлюднення у пресі прізвищ фігурантів виборів переважна більшість черкащан розчаровано розвела руками. А одна з місцевих газет так прокоментувала «контингент» кандидатів: «...під вивіскою «Не зрадь Майдан!» до місцевих рад ідуть добре відомі обличчя, ті, хто вже зраджував Януковича, і так само може зрадити і Ющенка. Реклама лякає загрозою реваншу старої номенклатури — мовляв, «тепер вони хочуть повернутися». Та розкрийте очі — «вони» з Черкащини нікуди й не йшли...» І далі: «Простий народ у списках уособлюватимуть ті, хто має або владу (чиновники), або гроші (капіталісти). Що ж, звичайні люди потрібні лише на Майдані...»

Сказати, що штаби виборчих партій і блоків аж киплять від напруженої роботи, не можна. Хіба що найняті на передвиборну кампанію студенти та пенсіонери невтомно роздають різноманітну друковану продукцію. Поштові ящики громадян аж тріщать від «макулатури»: безплатних газет, проспектів, прокламацій. Активісти прогресивних соціалістів лякають із свого намету, поставленого в центрі міста, НАТО. Об’єднані есдеки агітують за ЄЕП. А «прості» соціалісти поставили партійний намет поруч зі страйкарями, котрі вимагають від міськвиконкому квартир...

Найпомітнішою подією у передвиборній веремії став хіба що приїзд Голови Верховної Ради України і лідера однойменного блоку Володимира Литвина. Народники постаралися і творчо, з розмахом провели своє зібрання у найпрестижнішій і найбільшій залі обласного центру, палаці культури «Дружба народів». Презентацію команди претендентів на депутатські мандати усіх рівнів та виступ Володимира Литвина транслювали у прямому ефірі обласні студії телебачення і радіо. На мітинг Блоку Литвина, що відбувся того дня на майдані Богдана Хмельницького, прийшло кілька тисяч черкащан. Вдалися велелюдні зустрічі з виборцями і в Смілі, у Черкаському районі.

Решта партій поки що «розкачуються» — чекають приїзду своїх лідерів. Щоб у «повній красі» показати, на що здатні.

Лідія ТИТАРЕНКО.

Черкаська область.

Вигадка раз, вигадка два...

Передвиборні фальсифікації у Житомирі зайшли так далеко, що увірвався терпець у колишніх воїнів-афганців, бо й на них тінь падає. Від опису злодіянь, що їх нібито здійснював, катуючи «мирних афганських пастухів», один із кандидатів на посаду міського голови, кров холоне в жилах. От тільки насправді він звільнився в запас ще до введення радянських військ до Афганістану, а в журналі «Огонек», який буцімто цитує автор анонімної листівки, нічого подібного взагалі не друкувалося. Тому й провели активісти обласної спілки ветеранів війни в Афганістані спеціальну прес-конференцію, щоб розповісти правду про ті події, які для багатьох уже дуже далека історія.

Олексій КАВУН.