Конструктор і творець унікальних автомобілів хоче, щоб його «БІЛи» побачив Віктор Ющенко

Ті, кому пощастило посидіти в салоні автомобілів, виготовлених мешканцем села Корнин Рівненського району Іваном Білецьким, нагадують дитину, якій дали незвичайну іграшку, що хочеться помацати, роздивитися. Воно й не дивно: «БІЛи» корнинського майстра справді унікальні, комфортабельні і зручні, а ще — пристосовані до наших вітчизняних доріг. Навіть дружина майстра Анна, під чиїм пильним оком у звичайнісінькому домашньому гаражі народжується кожен такий автошедевр, зізнається, що їхати в «БІЛах» — одне задоволення: м`яко і зручно так, ніби вдома у кріслі біля телевізора сидиш. Щодо телевізора, то він є в обох салонах легковика. До того ж телевізор у першому салоні виконує ще й функції відеомагнітофона і камери огляду заднього спостереження автомобіля.

Анна розповіла чимало смішних історій, пов’язаних з їхніми авто.

— Якось на трасі нас зупинив водій джипа. Схоже, він знається на машинах, бо засипав запитаннями мого чоловіка щодо технічних характеристик нашого «БІЛа», навіть у салоні посидів. А коли дізнався, що Іван виготовив авто власноруч, сприйняв це як жарт. А потім запропонував обміняти наш «БІЛ» на його джип та ще й доплату солідну пропонував, — сміється Анна.

— І чим усе це закінчилося? — питаю.

— А нічим. Івану важко розлучатися зі своїми творіннями. Вони для нього, наче діти. Бо кожна деталь зроблена його руками, ось у цьому гаражі. Дехто й не вірить, що він обходиться без спеціальних верстатів...

Іван Білецький свого часу працював у Росії на Волзькому автомобільному заводі. Всі операції освоїв, бо хотів осягнути таїнство творення легковика. А коли повернувся додому, в Україну, подумав: « А чому б і самому автомобіль не створити?» Ось так 1987 року і з`явилось його перше авто. Назвав його «БІЛ» (за першими буквами свого прізвища). Зовні він нагадував джип, тільки вигляд був набагато розкішніший, ніж у завезених з-за кордону.

— Розставався з першим «БІЛом» Іван дуже важко. Мусив продати, щоб розрахуватися з банківським кредитом. Адже автомобілебудування потребує коштів. Тепер перший «БІЛ» їздить вулицями Києва, — розповідає Анна Білецька.

Але недовго корнинський майстер сидів без діла. У 2002 році з-під його умілих рук вийшов другий «БІЛ» —джип-лімузин. А торік Іван Білецький виготовив третій «БІЛ» — лімузин завдовжки дев’ять метрів. Авто справді розкішне: з двома салонами, диванчиками, сидіннями з підігрівом, є тут і телевізор, караоке... А нещодавно майстер спробував скласти і свій перший автобус.

Мешканців Корнина уже й не дивують іноземці, які час від часу навідуються до Івана Білецького, щоб подивитися на його автошедеври. Захоплюються майстерністю корнинського умільця. Особливо довго не відходили від «БІЛів» практичні німці. Пропонували Івану Юхимовичу роботу за кордоном. Але той відмовився.

— По-перше, платили б вони мені менше, ніж своїм співвітчизникам, що особисто для мене принизливо, — розповідає Іван Білецький. — А по-друге, не хочеться вивозити свої ідеї за кордон, бо вони могли б служити й Україні. Мені весь час не дає спокою запитання: хіба ми гірші чи менш талановиті, ніж корейці чи німці, щоб не налагодити виробництво українського легковика, який міг би конкурувати з іномарками, що зараз так активно ввозять в Україну?

Він хоче поговорити з Президентом Віктором Ющенком.

— Я уже навіть «прописався» у секретаріаті Президента, — жартує Іван Білецький. — Хочу з Президентом особисто обговорити тему розвитку нашого вітчизняного автомобілебудування, почути його думку про те, чи можливо в Україні серійно випускати такі комфортабельні автомобілі, як мої «БІЛи». Адже якщо я зумів у звичайнісінькому гаражі їх виготовити, то у пристосованих до цього цехах — тим паче. Та й у нас на Рівненщині, не кажучи про інші області, є чимало вільних виробничих площ, які можна було б використати для цих цілей.

— Але ваші авто, мабуть, коштують недешево і не кожному по кишені? — цікавлюсь у корнинського майстра.

— Їх можна виготовляти для людей з різним рівнем достатку. Все залежить від начиння.

— А в самому секретаріаті Президента яка реакція на ваші «БІЛи»?

— Його працівники вийшли надвір, де стояли авто, сфотографували. Захоплювались. Але, на жаль, поки що цим все і обмежилося. Щоправда, є у мене відповіді з Києва, що, мовляв, моя пропозиція про серійний випуск українських авто направлена у Міністерство транспорту, відповідний інститут. Одне слово, триває звичайна бюрократична відписка.

Cхоже, тернистим буде шлях корнинського патріота до втілення свої мрії. Чи вистачить у нього сил, щоб здолати всі перепони?

Рівне.