Два на два

У невеликих ансамблях відчуття його окремих частин не менш важливо, ніж відчуття цілого. Струнний квартет імені Глинки за всіма параметрами витримує ідеальний баланс — два на два. Наприклад, у співвідношенні постійної і поточної частин свого складу. З часу заснування ансамблю постійно в ньому грають тільки представники «крайніх» партій — Тетяна Колчанова (перша скрипка) і Олег Смирнов (віолончель). «Середина» квартету рухливіша: другу скрипку Ганни Злоцовської кілька років тому змінила Олена Харитонова, а місце альтиста за трохи більш як десять років існування ансамблю встигли приміряти на себе троє гарних музикантів — Дмитро Потьомкін, Антон Ярошенко і найіменитіший Олександр Галковський.

«Два на два» незмінно зберігається і в природному співвідношенні жіночої і чоловічої частин квартету, де верхні скрипкові партії завжди залишаються за дамами, а нижні, басові — за чоловіками: точно, як у традиційному вокальному квартеті.

Те, що «два на два» Квартет імені Глинки переніс і на програму гастрольного виступу, що складався з творів чотирьох відомих композиторів XІX століття — це або з розряду продуманості до дрібниць, або ж чергове свідчення на користь його органічного відчуття стилю. Поміркований романтизм Квартету ля мінор Фелікса Мендельсона-Бартольді музиканти на початку першого відділення подали вивірено і спокійно. Зал був так ошелешений ідеальною зіграністю ансамблю і водночас безпристрасністю, з якою подається такого рівня майстерність, що відповів квартету тим самим — переконливими, але все-таки відверто прохолодними оплесками. Набагато тепліше прийняли Квартет мі мінор «З мого життя» Бедржиха Сметани, пристрасну першу частину (Allegro vіvo appassіonato) якого в другій частині циклу (Allegro moderato a la Polka) змінили «автобіографічні» танцювальні ритми. Гра квартету хоча і втратила тут рівний металевий блиск, але набула великої розкутості і матової теплоти звучання.

З початком Квартету фа мажор Чайковського стало очевидно, що зміна ансамблем манери гри й удаване пом’якшення «дисципліни звуку» — це зовсім не поступка залу, а насправді дотримування добре продуманої драматургії вечора. Полька з Квартету Сметани дуже вдало підготувала зал до контрапункту палкого полонезу і хвацької музики гармошки у російському відділенні, підкріпленого на біс ще однією темпераментною п’єсою — «Серенадою в іспанському стилі» Бородіна, яку було виконано у контрасті з відчуженою «Мелодрамою» Чайковського. Утім, до кінцю концерту зал з однаковою ретельністю дякував оплесками Квартет імені Глинки і за темпераментність, і за відчуженість. Зал, якому цього вечора не личило було мати на кожні два зайняті — два вільні місця.