Ліквідовувати наслідки ліквідації наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС буде складно. Якщо наш шановний читач спіткнувся на цій фразі і подумав, що це якась нісенітниця, він глибоко помиляється. Бо одним із тих «наслідків» стали деякі... закони. Засвідчила це і дискусія під час «круглого столу» з підприємцями, що відбувся в Коростені.

Підприємства, які працюють у Чорнобильській зоні, стали заручниками пільгових виплат, передбачених законом, — бив на сполох Анатолій ЛОМАКІН, голова правління ВАТ «Коростенський машинобудівний завод»:

— Оті злощасні 2 гривні 10 копійок і 10 гривень 50 копійок були встановлені ще в 1966 році і відтоді не змінювалися. Але в законі виплати «прив’язані» до мінімальної заробітної плати. На час виходу постанови Кабміну все відповідало дійсності. Але ж відтоді мінімальна зарплата виросла не на відсотки, а в багато разів. Виплати залишилися на тому ж рівні. Робітники звертаються з позовами до судів, і ті приймають рішення на їх користь. А в постанові Кабміну записано таку процедуру: спершу підприємство виплачує ці кошти, потім казначейство має їх повернути.

Наш завод повинен був би одразу виплатити 6 мільйонів гривень. Він і сам стільки не коштує. А ми добре розуміємо, що бюджет нам тих грошей не поверне, бо їх там не передбачено. Суди трактують закон так, як хочуть, звичайно, на користь громадян, і не зважають на постанову. Уряд мовчить, Верховна Рада мовчить. А люди масово звертаються до судів і виграють справи на великі суми. Якщо виконавча служба арештує рахунки підприємств, держава втратить нормальних платників податків, адже заводи розтягнуть. А ті, хто виграв справи в судах, одноразово щось одержать, але втратять роботу.

Голова ради директорів міста, голова правління ВАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» Василь КУНИЦЬКИЙ цілком згоден з колегою:

— Щоб зробити такі виплати, потрібно продати кілька «Криворіжсталей» — а їх більше нема. Може, Верховній Раді треба, нарешті, прийняти непопулярне рішення? Чого ми чекаємо, на що сподіваємося?

Про ціну проблеми навряд чи здогадуються наші читачі де-небудь у Харкові чи Херсоні. Зрозуміти це допоможе цифра, яку навела заступник голови Житомирської облдержадміністрації Ірина СИНЯВСЬКА:

— Тільки області для цього потрібно 8 мільярдів гривень.

А поряд такі само «чорнобильські» Рівненщина, Київщина — з такою само арифметикою.

У Коростені, як повідомив міський голова Володимир МОСКАЛЕНКО, міськрада вже зреагувала: сесія прийняла рішення, щоб з підприємств принаймні не стягували держмито.

Якщо суворість наших законів компенсувалася необов’язковістю їх виконання, то широчінь обіцянок соціальних гарантій — законами про держбюджет чи підзаконними актами, які тихцем зводили непосильні для бюджету цифри до реальних розмірів. Але, з юридичної точки зору, так не може бути. Нинішня влада проголосила відмову від подвійної моралі. Але що вона може вдіяти в даній ситуації?

Народний депутат України голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Ксенія ЛЯПІНА зазначила:

— Ці питання вже не раз порушували на засіданнях уряду, тож не можна сказати, що він не помічає цієї проблеми. Але ціна цього питання така, що йдеться фактично про руйнацію фінансової системи держави. Згадайте, якими смішними були мінімальні зарплати. Коли до них «прив’язувалися» чорнобильські виплати, це коштувало не дуже багато. Мінімальні зарплати відтоді значно зросли, але пропорції в законі залишилися. А суспільство вже не те, що було 10 років тому. Коли людина читає, скільки їй належить згідно із законом, подає до суду. Це питання політичної волі: хто проголосує за перегляд закону, якщо попереду вибори? Навпаки, кричать: давайте більше пільг. Так буде доти, доки не доведеться відповідати за діяльність уряду. Ентузіазму одразу поменшає, але це буде потім. Як на тлі розкручування соціальних очікувань людей прийняти рішення про зменшення виплат? Але в якийсь спосіб це доведеться робити. Бо або люди зупинять роботу підприємств через судові позови, або держава зупинить, адже для того, щоб виконати зобов’язання, треба збільшити податки. Цього року порівняно з минулим надходження до держбюджету зросли удвічі — завдяки легалізації економіки. На наступний рік такого джерела зростання надходжень уже нема.

Свою оцінку ситуації вона завершила такою тезою: популізм пре з усіх щілин, тому потрібна ще одна революція — революція здорового глузду.

У розпал дискусії слова по- просив депутат обласної ради керівник Коростенського підприємства УТОС Степан ЖИДКИХ і сказав одну лише фразу:

— У мене є конкретна пропозиція: треба щось робити.

Це в нього похмурий жарт такий.

Бо про те, чим закінчуються спроби «щось робити», можна судити з безплідних намагань розібратися з другою зоною — обов’язкового відселення. Теоретично там давно вже ніхто не мав би жити. Насправді навіть землю розпайовано, діють сільгосппідприємства, виробляють, зокрема, й молоко, яке переробне підприємство визнає чистим. Є одна лиш заковика: коштів у створення нормальних умов життя для людей у ті населені пункти вкладати не можна. Тому обласна влада й запропонувала свого часу: дайте на сесіях місцевих рад згоду про переведення в третю зону. Реакцію можна передати коротко: а пільги?

Житомирська область.