Лебедя назвали Піаром

Нещодавно до корпункту газети зателефонувала Галина Буньо, сільський голова. Героїня газетних сторінок (півроку тому про її досвід і досягнення йшлося на сторінках «Голосу України») попросила сприяння в незвичній справі. Неподалік села Бучали вона побачила на дорозі красеня-лебедя, який казна-чому не полетів у теплі краї. Зрозуміло, що птаха треба було рятувати від холодів. Ледь увіпхнули його в багажник автомобіля, привезли додому. Сусідства з курми гордий птах не потерпів. Галина Буньо взяла його до літньої кухні, де лебідь прожив два тижні, і попросила знайти йому у Львові постійний притулок. У Стрийському парку з радістю погодилися, але попросили довідку про стан здоров’я птаха. З огляду на пташиний грип місцевий ветеринар не взяв на себе таку відповідальність. Зате один депутат міської ради, який займається екологічними проблемами, погодився допомогти. Одного дня він з’явився на обійсті Галини Буньо в оточенні чималого гурту журналістів із теле- та фотокамерами. У ЗМІ з’явився сюжет про те, як завдяки партії «ікс» вдалося врятувати лебедя. Депутат навіть узяв його на руки, щоб сфотографуватися для газети. Мовляв, ми обоє — птахи високого польоту.

А чому б і ні? Адже фахівці з політтехнологій стверджують, що емоційна телевізійна реклама справді позитивно впливає на електорат, бо люди втомилися від схожих передвиборних обіцянок. Однак головна рятівниця, сільський голова Галина Буньо, відійшла на другий план. А в неї тим часом — свій «сюжет», доволі драматичний. Односелець, інвалід третьої групи, понаписував у компетентні органи скарги про її «зловживання». Галина Буньо пережила від вересня вже чотири перевірки. Кожна комісія констатувала, що зловживань немає, але чоловік не зупиняється на досягнутому. А надмета тих скарг усім мешканцям Бучал відома: родич того скаржника теж претендує на посаду голови...

За даними Інституту з інформаційних проблем територій НАН України, симпатії електорату Львівщини станом на лютий такі:

За «Нашу Україну» готовий віддати голоси 51 відсоток виборців, за БЮТ — 23, блок Костенка—Плюща — 3,5, Партію регіонів України — 3 відсотки, блок «Пора»—ПРП — 2,5, за Соціалістичну партію, блок Литвина, партію «Свобода» — по 1,5 відсотка, Комуністичну партію — один відсоток. Назагал правоцентристська електоральна група — найбільша, приблизно 80 відсотків виборців, центристська — 9 відсотків, лівим симпатизують 7 відсотків. Три відсотки виборців, за даними згаданого інституту, завжди орієнтуються на владу.

На електорат, за словами директора Інституту з інформаційних проблем територій НАН України Петра Жука, дуже впливають поточні події, особливо пов’язані з україно-російськими відносинами. Залежно від того, як вони розвиваються, як їх інтерпретують різні політичні сили, істотно — на 5—10 відсотків — міняється електоральна ситуація. Особливо це стосується блоків «Наша Україна» та Юлії Тимошенко.

— На електоральні настрої вплинула газова ситуація, а ще більше — голосування за відставку уряду, — каже Петро Жук. — Коли БЮТ проголосував за це, рейтинг його різко впав. Чим більше суспільне загострення, тим більша консолідація довкола Президента, який вважається уособленням українських сил. Та невідомо, чи так буде аж до кінця виборів. Бо в зв’язку з багатьма негативними моментами більша схильність з’являється до інших правих сил, зокрема блоків «Пора»—ПРП та Костенка—Плюща. Значна частина молоді періодично відходить і приходить до різних блоків. У лівому електораті є певна невизначеність. Центристський — теж невизначений: частина — за «Нашу Україну», частина — за Литвина.

У Львові розгорілися пристрасті довкола виборів на посаду міського голови. Бо двоє претендентів, які мають нині (за даними соціологічних досліджень) найбільше шансів, представляють «Нашу Україну»: Василь Куйбіда — заступник голови Народного руху України, а підприємець Андрій Садовий — член НСНУ. Внутріблокові дискусії завершилися демократичним таємним голосуванням на міській міжпартійній конференції блоку. Переважна більшість представників різних партій проголосувала за те, щоб єдиною узгодженою кандидатурою від блоку був Василь Куйбіда. Його опонент пішов на вибори шляхом самовисування. Вже розпочалося змагання з чорного піару.

— Часто трапляється так, що чорний піар спрацьовує проти того, хто з ним іде, — каже Петро Жук. — Тому бувають випадки подвійного чорного піару. Тобто запускають його проти себе, щоб подумали, ніби це роблять опоненти. Це — вигідно.

Не обійшлося без поборювання і між ЗМІ. Зокрема газета «Поступ», котру патронує Андрій Садовий, раз у раз намагається «вщипнути» в той чи інший спосіб опонента.

А як же наш знайомий лебідь, у порятунку якого брало участь стільки поважних осіб? Він живе у Стрийському парку й чекає весни — благодатної пори парування...