Ось тобі, бабцю, і... ріпак,або Як позичити гроші в держави і не повернути їх

Але про все по порядку. У 2000 році Чернігівська державна сільськогосподарська машинно-технологічна станція (ЧДС МТС) запропонувала інноваційний проект з красивою назвою «Інтенсивна технологія вирощування олійних культур на базі вітчизняних наукових досягнень з одночасним очищенням землі від радіоактивного забруднення». Ідея знайшла схвалення і гарячу підтримку в тодішнього керівництва області. Проект пройшов необхідну експертизу, і його виконавець, тобто ЧДС МТС, отримав від Чернігівського регіонального відділення Держіннофонду (правонаступником якого згодом стало ЧРВ Української державної інноваційної компанії) позику в сумі мільйон 431 тисяча гривень. На ці кошти кошторисом до інноваційного проекту, зокрема, передбачалося придбати 14 тонн насіння ярого ріпаку за ціною 8,5 тис. грн. за тонну й 64 тонни суперфосфату на суму 31 тис. грн. За рахунок коштів інноваційної позики МТС також мала придбати 6 одиниць обладнання на загальну суму 86, 4 тис. грн. А, крім того, для реалізації проекту згідно з договорами фінансового лізингу МТС (її Бобровицька філія) отримувала 15 одиниць сільгосптехніки на загальну суму 1528 тис. грн.

Засукавши рукава, керівники підприємства приступили до справи. Закупили аж 26,4 тонни насіння ярого ріпаку за ціною 4,5 тис. грн. за тонну, суперфосфат і техніку. Але, як з’ясували контролери-ревізори, взимку і навесні 2002 року насіння ріпаку реалізували Ніжинському жиркомбінату як таке, що втратило посівні якості. Оскільки в 2001—2002 роках фактично не використовувалося для посівів через відсутність необхідних площ.

Суперфосфат було частково продано ФГ «Колос» (13,82 т), а частково (10,2 т) — списано як нестачу внаслідок крадіжки (причому без необхідної в такому разі інвентаризації).

Не краща доля спіткала й лізингову сільгосптехніку. Так, станом на 29.08.05 контролери-ревізори КРУ в Бобровицькій філії ЧДС МТС переконалися в наявності лише чотирьох (з 15) одиниць обладнання. Решта техніки перебувала у третіх осіб, зокрема в Чернігівській, Вінницькій, Кіровоградській, Київській областях.

Термін повернення інноваційної позики вже минув. Та ані запозичених грошей, ані ріпаку від цього проекту держава так і не побачила... І, мабуть, уже не побачить. Інноваційні кошти випарувалися, як у того спритного факіра: були і немає. Ось такий фокус, панове!

Матеріали перевірки КРУ передано до правоохоронних органів.

Що кажуть спеціалісти КРУ

Алла МАКСАК, начальник відділу контролю у сфері освіти, науки, культури:

— ЧДС МТС мала повернути інноваційні кошти в ІІІ кварталі 2005 року. Але графіки погашення позики та лізингових платежів не виконуються. Результатом фінансово-господарської діяльності ЧДС МТС станом на І півріччя 2005 року є непокриті збитки в сумі 8 мільйонів 226,5 тис. грн. Отже, неважко спрогнозувати результат такої діяльності: повернення коштів у державну казну залишається під великим сумнівом. На мою думку, проблеми у взаємовідносинах УДІК з боржниками, безумовно, виникають через недосконалість чинних нормативних актів і юридичні колізії. Роками тривають тяжби. Працівники КРУ не раз повідомляли правоохоронні органи про проблеми, пов’язані з поверненням інноваційних коштів. Але змін на краще не сталося.

Коментар прокуратури

Світлана ШКЛЯР, начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави:

— Обласній прокуратурі вже вдалося дещо зробити в цій ситуації. Створено прецедент для повернення техніки, розвезеної по різних областях. Справа в тому, що перевірка передачі техніки, отриманої в рамках цього проекту на умовах лізингу, в інші регіони «на відповідальне зберігання» проводилась і прокуратурою. Результатом став її позов до господарського суду щодо двох зернозбиральних комбайнів — найдорожчих машин (в сумі коштують майже мільйон) з отриманої за цим проектом сільгосптехніки.

Думка керівника інноваційної компанії

Андрій ТРУБЕНОК, голова Чернігівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії:

— У тій ситуації (мається на увазі 2000 рік. — Авт.) адміністрації області дуже хотілося впровадити цей проект. До нас направляли відповідні листи, звернення. Їх не можна було не брати до уваги. Адже якщо проект не має підтримки влади, для нього це великий мінус. І потім... Проект пройшов експертизу Державного центру експертизи (Харків)... На мою думку, з одного боку, тут далася взнаки недосконалість технології видачі інноваційних позик на той час, з другого — мали місце прорахунки конкретного виконавця проекту.

Позиція виконавця проекту

Олександр ЧАЙКА, директор ЧДС МТС:

— У жодному разі не вважаю себе винним. На момент отримання інноваційної позики на руках у мене були договори оренди землі, укладені з сільгосппідприємствами терміном на 5 років. Але після розпаювання земель у нас почали забирати посівні площі. У нашого підприємства з’явився сильний конкурент на землю. У 2000 році я гадав, що життя склалося, що на нашому підприємстві буде побудовано маленький комунізм.

Інформація для роздумів

На час перевірки Чернігівського регіонального відділення Української інноваційної компанії органами Державної контрольно-ревізійної служби загальна дебіторська заборгованість перед УДІК за інноваційними позиками, виданими в області впродовж 1997—2000 років, становила 7,7 мільйона гривень.

Любов САКУН,головний спеціаліст з питань взаємодії зі ЗМІ та у зв’язках із громадськістю контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області.