Приїхали

Коли знайомишся зі свіжими даними із забезпеченості аграрників тракторами або сівалками, здається, що слово «весна» для керівників більшості сільгосппідприємств виступає синонімом до таких слів, як «шок» або «паніка». Бо створюється таке враження, що в деяких агроформуваннях або зовсім не сіятимуть, або замість техніки для проведення польових робіт на лінійку готовності вишикують перед полем дядьків у фуфайках та чоботях і... гайда розкидати насіння, як закладали його у грунт колись, у позаминулому сторіччі. Оновлення машинно-тракторного парку проходить зі швидкістю равлика. Водночас, прозвучало на Міжнародній конференції «Банківський сектор та ринок лізингу: взаємодія та державне регулювання», основними видами сільськогосподарських машин аграрні підприємства забезпечені у середньому лише на 50—60 відсотків, тоді як 80—90 відсотків їх уже відпрацювали свій амортизаційний термін.

Про технічні SОS, які нинішнього року як ніколи гучно долинають з полів, свідчить інформація з регіонів. Доводиться констатувати: процес, коли списання зношеної техніки значно перевищує її закупівлю, ні зупинити, ні принаймні уповільнити не вдалося. Перспектива невчасного проведення через нестачу техніки польових робіт, через що селяни в підсумку втрачають мільйони гривень, прописана жирним рядком на порядку денному. Тому стурбовані майбутньою хлібною ситуацією керівники регіонів замовили загалом тракторів та іншої сільгосптехніки на 2,5 мільярда гривень. Такою цифрою принаймні оперує Міністерство аграрної політики. Замовити замовили, тільки техніки селяни все одно не купують, бо нема грошей. Звісно, і торік сільгоспмашин купували мало, але нинішній сезон у цьому плані стане, схоже, сумним рекордом.

Станом на 20 лютого на внутрішньому ринку реалізовано лише 64 трактори ХТЗ та 16 — виготовлених «Південмашем», кількасот сівалок вітчизняного виробництва. З комбайнами взагалі непереливки. З початку року «Славутичів» продано аж два, хоча на складі чекають на покупця 29 новеньких машин. Така ситуація з технікою ставить під сумнів проведення — вчасне і в повному обсязі — весняно-польових робіт. З другого боку, це впливає на фінансове становище підприємств сільгоспмашинобудування. Склади вщент забиті машинерією. Так, на ХТЗ залишаються нереалізованими 700, на «Південмаші» — 374 тракторів. Тому виробничі потужності, де продукують машини для аграрників, використовують частково або і повністю зупинено. Приміром, торік за січень-лютий на харківському заводі склали 190 тракторів, нинішнього року — жодного, на дніпропетровському у 2005-му виготовили 260, нинішнього року — вп’ятеро менше. З того, що не залежується на складах, — це запчастини. Всього у країні лише за січень їх було реалізовано на 35,1 мільйона гривень. На 8,7 мільйона виконано робіт з ремонту техніки.

Звісно, в тому, що машини простоять весняні роботи на складах, можна винуватити безгрошів’я аграрників, які не готові купувати їх одразу за повну вартість. Але «розумна» аграрна політика також дається взнаки. Якщо минулої осені ті самі трактори ХТЗ реалізовували на умовах 30-відсоткової компенсації їх вартості, то на селі, відповідно, і сьогодні чекають на введення таких знижок. Проте запровадження випробуваного механізму, схоже, все ще вимальовується на паперах у високих столичних кабінетах.

Справі міг би зарадити фінансовий лізинг. Тим більше що, починаючи з 1998 року, асигнування державного бюджету у справу закупівлі аграрниками сільгосптехніки вже перевищили мільярд гривень. Проте цей вид державної підтримки залишається недоступним для більшості господарств. Такий висновок оприлюднила Рахункова палата. Там вважають, що лізингові операції могли б бути ефективнішими, якби держава забезпечила більш жорсткий контроль за цінами на техніку вітчизняного виробництва, бо на шляху до аграрників її вартість зростає майже вдвічі. Крім того, невиконання підприємствами — виробниками сільськогосподарської техніки вимог Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» з послуг технічного сервісу завдає сільгоспвиробникам значних збитків, що, у свою чергу, є стримувальним чинником у передачі техніки в лізинг. У Рахунковій палаті звинувачують Мінагрополітики. Мовляв, саме це відомство як головний розпорядник коштів неефективно розпоряджається фінансами держбюджету, що спрямовуються на проведення операцій з лізингу. Тільки в 2005 році аудитори Рахункової палати встановили факти неефективного їх використання та управління в сумі 16,9 мільйона гривень.