Нафтовики Полтавщини, видобуваючи щодоби понад 900 тонн нафти з конденсатом та майже 4 000 000 кубометрів блакитного палива, зігрівають серця й оселі співвітчизників. А хто «пригріє» самих нафтовиків?

Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» — спеціалізований підрозділ з видобутку нафти і газу, який здійснює геологічне вивчення нафтогазоносних надр та промислову розробку родовищ рідких і газоподібних вуглеводнів у Полтавській, Сумській та Дніпропетровській областях. Історія підприємства — це історія становлення цілої галузі на Полтавщині, адже свій родовід НГВУ «Полтаванафтогаз» почало ще в 1951 році видобутком перших тонн полтавської нафти з Радченківського родовища, розташованого поблизу селища Гоголеве Великобагачанського району. Для експлуатації нафтових свердловин і розробки цього родовища й було створено тоді нафтопромислове управління «Радченкове», на базі якого й постало пізніше НГВУ «Полтаванафтогаз».

Сьогодні це — потужна виробнича одиниця ВАТ «Укрнафта», яка з початку свого існування дала країні понад 31 млн. тонн нафти з газовим конденсатом та 74 млрд. кубометрів газу. Досить сказати, що за роки незалежності було видобуто більш як 4,5 млн. тонн нафти з конденсатом і понад 21 млрд. кубометрів газу, що є вагомим внеском у розвиток економіки регіону й країни в цілому. Лише торік нафтовики Полтавщини видобули 330 100 тонн нафти з конденсатом і понад 1503 млн. кубометрів газу.

Нині відмітною рисою НГВУ «Полтаванафтогаз» від інших структурних одиниць ВАТ «Укрнафта» є дуже велика частка природного газу у валовому видобутку вуглеводнів — більш як 80 відсотків. Це пояснюється природним виснаженням нафтових покладів такого великого родовища, як Глинсько-Розбишівське, де видобуток нафти розпочато ще 1959 року, і низки дрібніших родовищ — Сагайдацького, Новогригорівського, Радченківського, що розробляються уже протягом 40 і більше років. Водночас поповнення ресурсної бази відбувалося переважно за рахунок нових газових і газоконденсатних родовищ, які після передачі з розвідки інтенсивно розбурювалися і вводилися в експлуатацію. Насамперед, це Гоголівське, Харківцівське, Юріївське, Андріяшівське, Рудівсько-Червонозаводське та деякі інші родовища, запаси яких були залучені до розробки й частково компенсували стрімке падіння видобутку газу з Глинсько-Розбишівського родовища, котре почалося наприкінці 70-х років минулого століття.

На жаль, протягом останніх десяти років спеціалізовані нафтогазорозвідувальні підприємства України не зміцнили ресурсної бази НГВУ «Полтаванафтогаз» жодним новим розвіданим родовищем нафти або газу. Тому проблема поповнення розвіданих запасів повністю лягла на плечі нафтогазовидобувного управління. Та завдяки цілеспрямованому пошуку, ентузіазму, високій професійній майстерності та наполегливості згуртованого колективу фахівців-однодумців удалося уникнути подальшого спаду виробництва, що мав місце в 1992-1993 рр. Мобілізувавши досвід та інтелект своїх інженерно-технічних працівників, раціонально використовуючи власні виробничі потужності й можливості підрядних організацій (буровиків, геофізиків та інших), у поєднанні з чіткою організацією виробничого процесу, НГВУ досягло вагомих успіхів — як у геологічному вивченні нафтогазоперспективних ділянок, так і в промисловій розробці родовищ.

Були відкриті й введені в дослідну експлуатацію Західно-Вільшанське, Середняківське, Східно-Решетняківське родовища нафти й газу. Результативно завершено розвідку Рудівсько-Червонозаводського родовища й підготовлено його до промислової розробки. Протягом лише минулого року відкрито й нові нафтові поклади на Кибинцівському та Малосорочинському родовищах, де загалом видобуток ведеться вже понад 45 і 35 років відповідно.

— Наша геологічна служба продовжує напружено працювати над вишукуванням нових резервів для підтримання досягнутого рівня видобутку, — каже головний геолог НГВУ Анатолій Боднар,— адже зазначені відкриття поповнюють щорічне вилучення з надр запасів вуглеводнів лише на 5-10 відсотків. Останніми роками через вичерпаність фонду нафтогазоперспективних об’єктів основна робота фахівців геологічного профілю зосереджена на родовищах, які тривалий час перебувають у розробці, — Глинсько-Розбишівському, Кибинцівському, Малосорочинському, Решетняківському, Суходолівському та деяких інших. Геологи обгрунтували доцільність розбурювання на цих родовищах ділянок покладів із залишковими запасами, які в минулі часи не експлуатувалися з різних причин (недоступність для буріння свердловин через поверхневі умові місцевості, великий ризик отримання негативного результату, недостатня геологічна вивченість тощо). Запаси саме цих покладів разом з новими родовищами дали змогу збільшити річний обсяг видобутку нафти порівняно з 1998 роком майже вдвічі — з 98,6 тис. тонн до 176,1 тис. тонн в 2005 році. Для цього довелося інтенсивно впроваджувати буріння похило спрямованих свердловин. Та, враховуючи нинішній стан ліцензування у сфері користування нафтогазоносними надрами, який, м’яко кажучи, не досить чітко відбиває позицію держави щодо пріоритетного розвитку нафтогазового комплексу, слід зазначити, що працювати нафтовикам стає дедалі важче. А з огляду на податковий прес — взагалі скрутно, особливо після збільшення рентних платежів.

— Певна річ, що за таких обставин знайти потужні резерви для стабілізації обсягів видобутку нафти й газу не зможуть ані обдаровані інженери-геологи, ані талановиті інженери-технологи, — вважає головний інженер НГВУ Михайло Мислюк. — Для цього потрібна державна підтримка. На разі не йдеться про державне фінансування таких потрібних сьогодні геологорозвідувальних робіт в достатніх обсягах. Ми, нафтовики, не вимагаємо додаткових коштів з держбюджету. Треба дати змогу розвивати виробництво за зароблені кошти, створити умови максимального сприяння всьому виробничому процесу за повним циклом — від виявлення нафтогазоперспективного об’єкту, його розвідки й розробки — до реалізації вуглеводневої продукції. Тоді буде тепліше на серці та в оселях не тільки нафтовиків Полтавщини, а й усього люду.