З початку функціонування ТОВ «Закарпатполіметали», що неподалік села Мужієвого Берегівського району, тут видобуто 646 кілограмів золота найвищої проби, тобто три дев’ятки. А запаси його лише на Мужіївському родовищі становлять майже 42 тонни.

На Мужіївському підприємстві вдалося побувати якраз тоді, коли йшла виплавка золота. Більше того, головний збагачувач Олександр Парфенюк дозволив навіть потримати в руках два зливки. Кожен із них вагою 5 кілограмів 500 грамів, та на справжнє золото він геть не схожий. Звичайнісінький брусок сірого кольору. Подумалося: чому ж тоді люди гинуть за метал?

Власне золотом він стане лише після переплавки на одному з підприємств Мукачевого. Але благородного металу з такого злитка вийде десь 500 грамів. А що родовище поліметалічне, то в породі є ще й срібло, свинець, цинк, кадмій. Їх не вилучають, і зберігаються вони у так званому хвостосховищі. Є тут десь 40 відсотків золота, яке не вилучене з руди і чекає свого часу, тобто інших технологій. Нині вона — гравітаційна і передбачає для цього лише воду в центрифугах з породою, тобто екологічно безпечна. Жодних хімічних добавок на зразок ціанідів, як роблять це наші сусіди з Румунії і вилучають при цьому з породи 95—98 відсотків благородного металу. Ми не завдаємо шкоди довкіллю, хоча чимало втрачаємо. Тож і не дивно, що підприємство упродовж кількох років працювало збитково і лише торік вийшло на маленький плюс.

Для того щоб окреслити найближче майбутнє «Закарпатполіметалів» (окрім Мужіївського, золото є й на Квасівському, Сауляцькому та інших родовищах, нині там триває дорозвідка), обласна влада того дня проводила в Мужієвому виїзну нараду. За словами заступника голови облдержадміністрації Володимира Гоблика, котрий свого часу був тут директором, становлення золотовидобувної промисловості в Україні розпочалося саме звідси. Проект промислового освоєння запасів Мужіївського золотополіметалевого родовища згідно з постановою Кабміну України від 16 травня 1995 року передбачав залучення і державних, і недержавних інвестицій. Переробку руди мали здійснювати на Придніпровському хімічному заводі з використанням гравітаційно-флотаційної технології вилучення золота на рівні від 85 відсотків.

— Проте після введення в експлуатацію в березні 1999 року першої черги нашого підприємства під час промислових випробувань виявили неспроможність цього заводу вилучати золото з мужіївської руди. А транспортувати її треба було на відстань у 1300 кілометрів, — розповів Володимир Гоблик. — Отже, про якусь рентабельність і говорити не випадало. Тому було збудовано і введено наприкінці 1999 року безпосередньо на місці гравітаційну збагачувальну фабрику. Вона давала змогу вилучати до 50 відсотків золота. ДАК «Українські поліметали» було прийнято рішення проектування та будівництва другої черги рудника, проте фінансування розпочали із запізненням, і у вересні 2001 року комплекс було зупинено. Відновив він видобуток і вийшов на проектну потужність аж у першому кварталі 2003 року. Протягом минулого, 2005 року, видобуто найбільшу за час існування підприємства кількість золота — 182 кілограми.

— Для подальшого ефективного розвитку підприємства, — каже його директор Олександр Бабинін, — необхідно видобувні потужності збільшити хоча б удвічі, тобто до 120 тисяч тонн руди на рік. Належить також застосувати повний технологічний цикл переробки, розширити сировинну базу за рахунок геологічної розвідки рудопроявів усього Берегівського золоторудного району. Для цього потрібно вкласти не менш як 60 мільйонів доларів США. За програмою розвитку Берегівського комплексу, що затверджена на 15 років і передбачає нарощування видобувних та переробних потужностей із нинішніх 60 тисяч тонн руди на рік до 350 тисяч, а також технічну модернізацію збагачувальної фабрики і застосування сучасних високоефективних і екологічно безпечних технологій, потрібно 69 мільйонів доларів. Інвестор готовий такі гроші вкладати. Тим більше що принципового значення, хто їх вкладає, нема — все видобуте на території України золото має бути продано державі, тобто Нацбанку або Мінфіну. Нині завдання першого етапу програми «Золото України» виконано — в державі золотодобувну галузь започатковано. Створено майже 400 робочих місць, середньомісячна зарплата становить до 1000 гривень, до бюджетів та державних цільових фондів переказано 12 мільйонів 300 тисяч гривень.

— Завдяки мужіївському золоту Україна увійшла до четвертої десятки країн світу, де золото видобувають з руди, — коментує голова обласної державної адміністрації Олег Гаваші. — А в руді є не лише золото, а й срібло, кадмій, свинець, цинк, що теж вкрай потрібні державі. Вони, як і тих 40 відсотків золота, зберігаються у хвостосховищі. Тому найбільша проблема, вважаю, — поглиблена переробка цих скарбів. Звичайно ж, із забезпеченням схоронності довкілля. Вимальовуються й варіанти. Один з них — переробляти отриманий у нас концентрат, а не породу, в Україні — на підприємствах, де збагачували уран (технологія майже ідентична). Або відправляти його на румунські підприємства, котрі застосовують для вилучення золота з руди ціаніди і досягають максимального результату. Тим більше що Румунія із Закарпаттям поряд. Можна вести мову навіть не про автомобільний чи залізничний, а трубопровідний транспорт. Справа варта заходу. Тим паче що у світі ціни на золото зростають не щодня, а щогодини.

Замість довідки.

 

Ужгород—Мужієве—Ужгород.