Політичне життя Чернігівщини щодень набуває гостроти і несподіваних партійних кульмінацій. Уже грудень додав у виборчі перегони свою родзинку, яка, на наш погляд, круто змінила конфігурацію розкладу сил у боротьбі за депутатські мандати. Важливу роль у цьому відіграв президентський указ про звільнення члена НСНУ Владислава Атрошенка з посади голови Чернігівської облдержадміністрації. Новим керівником виконавчої влади області було призначено Миколу Лаврика, який до цього працював головою Сумської облдержадміністрації.

Якщо останнє призначення стало дещо несподіваним для загалу, то відставка керівника області нікого не здивувала. Чернігів уже втомився від численних прес-конференцій, на яких Владислав Атрошенко спростовував поширену про нього недостовірну, за його словами, інформацію. Однак колишні закриті кримінальні справи, працюючий бізнес — це великий фактаж, яким дуже легко маніпулювати. Отож регулярні протестні акції, інспіровані його опонентами, відкрите депутатське звинувачення на сесії обласної ради керівника у причетності до перерозподілу власності деяких ринків, схоже, зробили свою справу.

В. Атрошенко став передусім жертвою пакетних домовленостей під час розподілу влади. На превеликий жаль, у кріслах керівників райдержадміністрацій, їхніх заступників опинилися люди аж ніяк не другого і не третього кадрового ешелону. Їх безпомічність у вирішенні насущних проблем лише підсилила позицію голів райрад, які фактично стали стабілізаторами становища на місцях. Оскільки голова обласної ради Василь Ковальов очолив обласну організацію Народної партії, то за його прикладом схоже визначилися й більшість керівників місцевих рад на місцях. У зв’язку з цим блок Литвина має високі шанси посісти лідируючі позиції у регіоні. Адже місцеві виборці орієнтуватимуться не так на програми, політтехнології, чиїсь амбіції, як на особистості, авторитет знайомих їм людей. Це відчувають опоненти Народної партії, бо саме на цю політичну силу спрямовані провокативні анонімні листівки суперякісного друку, що потай розповсюджуються Чернігівщиною.

З приходом Миколи Лаврика на Чернігівщину, щоправда, ситуація на владному обласному Олімпі може дещо змінитися. Досить зазначити, що екс-голова Сумської облдержадміністрації є діючим віце-президентом Українського союзу промисловців та підприємців, був довіреною особою кандидата в Президенти України Анатолія Кінаха. До того ж добре орієнтується у проблемах місцевого самоврядування, бо свого часу обіймав посаду міського голови міста Ромни. Отже, на Придесення прийшов сильний гравець, що підсилив помаранчеву команду, акції якої останнім часом дуже підупали. Промовисте тому підтвердження — вихід днями з НСНУ голови Коропської райдержадміністрації Анатолія Усенка, кількох його підлеглих та ще деяких керівників і одночасний перехід їх у ПППУ. Мотивація останніх одна — нездорова атмосфера в райорганізації, інтриги.

Про вихід з партії

«ВО «Батьківщина» нещодавно також заявив на скликаній прес-конференції начальник головного фінансового управління облдержадміністрації Валерій Дудко, який до літа минулого року шість років очолював обласну організацію цієї партії. Він оприлюднив кілька внутріпартійних документів, які, на його думку, суперечать принципам прозорості та відкритості в політичній діяльності, орієнтують на забезпечення оформлення з усіма кандидатами у депутати місцевих рад персональних угод та заяв про відмову від балотування до відповідної ради.

У такому демарші держчиновників високого рангу вочевидь відчувається підтекст підігрування новому керівництву, для якого нинішній розклад політичних сил не зовсім бажаний і корисна інша рейтингова ситуація. Справді, за деякими партіями Придесення немає ні відомих лідерів, ні авторитету. Але вони можуть здобути багато депутатських місць в обласній раді, а згодом і у виконавчій владі завдяки непересічним особистостям партлідерів, які щодня є головними героями телевізійних новин центральних каналів.

Проте в регіоні є партії, яким вдалося уникнути внутрішніх скандалів, розколів. Ні в кого не викликає сумніву солідний відсоток на виборах до місцевих рад у СПУ. Особливо потужно проявила себе ця політична сила в Чернігові, де, борючись за тарифи на тепло, воду, змогла справді стати виразником інтересів громадян. СПУ має найкраще інформаційне забезпечення передвиборного процесу. Практично у кожну сім’ю надходять «Сільські вісті», «Товариш», «Гарт», які сповідують соціалістичні цінності.

У вигіднішій ситуації, ніж НСНУ, перебуває Український народний блок Костенка-Плюща. В області понад 5000 членів УНП, більшість яких уже понад 10 років у партії за покликом душі, а не від бажання вищого керівництва. Це — реальна сила на селі, в райцентрах.

Велика кількість учасників виборчих перегонів усе-таки зменшує можливості в області у партосередків Партії регіонів, СДПУ(о), НДП, КПУ, ПСПУ та інших. Їхні структури, з одного боку, представлені у райцентрах, але, з другого — для масового сільського виборця вони немов у підпіллі.

Перенасичені агітаційними матеріалами міста і села продовжують «перетравлювати» щодень зростаючу паперову навалу. Вона втомлює і не завжди заохочує голосувати так, як комусь хочеться. Однак невдовзі вибір буде зроблено. На чию користь, покаже час.

Чернігівська область.