Чудеса злагодженості

Найяскравіші приклади — подолання вето Президента на зміни до цьогорічного держбюджету, які визначають фінансування пільг для «дітей війни», та прийняття нової редакції закону про тимчасові слідчі комісії Верховної Ради.

Коли доходить черга до соціальних законопроектів, бадьоро натискають кнопки «за» і традиційні та новітні опозиціонери, і провладники: цього тижня парламентарії також надали можливість мешканцям 30-кілометрових зон довкола АЕС платити лише половину вартості спожитої електроенергії, посилили соціальний захист військовослужбовців, прийняли за основу законопроект про компенсацію заощаджень громадян за рахунок коштів, виручених від продажу «Криворіжсталі». Жодних сутичок між народними обранцями у сесійній залі вже не було, і навіть три яйця, кинутих з балкону на парламентські табло для голосування та місця в президії, сприйняли як звичайну передвиборчу виставу, та ще й малооригінальну, зі старою бутафорією.

Натомість на суто політичному фронті жодних поривів до єднання не спостерігалося. Розмови про створення коаліції сил колишнього Майдану розпалювалися з точністю до навпаки: партійні чільники своїми заявами про передумови коаліції дедалі більше віддалялися один від одного. Про це свідчить і нерепрезентативне опитування інтернет-сайту «Вибори-2006 Real Tіme», де на запитання, хто найбільше заважає підписанню коаліційної угоди між «помаранчевими», більшість відвідувачів відповіли: політичні амбіції кожного з партійних лідерів-важковаговиків.

Підлило масла у вогонь хіба що рішення кримського парламенту про проведення на території автономії у день виборів, 26 березня, референдуму про надання російській мові статусу другої державної мови. Політики не забарилися з коментарями, що дало привід знову «засвітитися» на шпальтах газет та телеекранах. А деякі ЗМІ навіть не погребували перекрутити слова окремих відомих політиків на власний лад. Натомість глава парламенту одразу після рішення Верховної Ради Криму наголосив: хоча результати кримського референдуму і матимуть лише консультативний, рекомендаційний характер, до такого «хірургічного інструменту», як референдум, треба ставитися «дуже делікатно», а також «зважено і вдумливо» підійти до обговорення цієї теми. Адже головне — зберегти спокій, передбачуваність і нормальне співвіснування громадян в одній державі.

Водночас більшість навіть політично діаметральних політиків сходяться в тому, що після виборів розмови про будь-які референдуми відійдуть на другий план. Бо такі теми вигідно порушувати лише перед кожними виборами.

Часу для «великих маневрів» уже обмаль. І лише один пленарний тиждень — з 14 по 17 березня — залишився до завершення останньої дев’ятої сесії Верховної Ради четвертого скликання. 15 березня, як цього тижня домовилися лідери депутатських фракцій і груп, у парламенті має відбутися рейтингове голосування щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України від Верховної Ради. На сьогодні в парламенті є 17 кандидатур. У разі результативного голосування і обрання парламентської «четвірки», 16 березня має бути приведено до присяги весь склад КС.

Останнього пленарного тижня парламентарії також можуть розглянути закони про Кабінет Міністрів та про статус депутатів місцевих рад. Утім, яким буде завершальний акорд парламенту нинішнього скликання, залежатиме від настроїв народних обранців перед новим вирішальним стартом: чи зіграти мажорний апофеоз, чи голосно грюкнути дверима.