Під час позавчорашньої розмови з журналістами Президент закликав «четверту владу» казати правду про кожну політичну силу і спрямувати весь творчий потенціал на повне, об’єктивне і всебічне висвітлення нинішньої парламентської кампанії. Вважаючи представників ЗМІ най- обізнанішими фахівцями виборчих нюансів, Віктор Ющенко просить, щоб ми чесно ділилися з виборцями інформацією про політичні блоки і партії і розкривали хто є хто: які сили «несуть солідаризацію, а які авантюризм». «Я хотів би, — зізнався Президент, — щоб ваші інформації не були спекулятивні. Якщо ви бачите зло, якщо ви бачите подвійні стандарти, ваш обов’язок, на мій погляд, казати про це, а не підгравати тому чи тому сценарію... Будьте політично прозорливі».

Віктор Андрійович, попри власний гіркий, але в результаті повчальний досвід, також звертається до журналістів з проханням «показувати зуби» і гострити перо, коли пишуть про побутові умови та статки українських політиків і їхніх дітей: «Це — надпитання, це питання вашої професії, долі мільйонів людей... З яким душком, з якими цінностями, як живе його родина, де його діти, які мобілки вони носять, які годинники?.. Я б хотів, щоб ми говорили у цій країні правду...»

Припускаю, що бажання більшості колег, які дорожать професійною репутацією більше, ніж сумою у відомості чи вмістом конвертів, збігається з побажаннями Президента. Але є тут одна проблема. Виконання закликів Віктора Ющенка може обернутися для нас «обов’язковою явкою» в залі судових засідань. Препарація «авантюризму» в контексті «галузевих» положень нового законодавства дорого коштуватиме і нам, і виданням. Це життєопис дозвілля президентського сина Андрія врешті-решт закінчився вибаченнями його демократичного батька, тільки де гарантія, що ознайомлення виборців з «наворотами» мобілки чийогось іншого чада не заглибить нас у перелік образ ділової репутації особливо перейнятих нею претендентів на депутатський мандат? Отож за всього бажання, з незалежних від нас причин, ми не завжди можемо політичну прозорливість «прищепити» спраглому до правди електорату. І, напевно, це «надпитання» не лише для нас, а й для гаранта наших фахових прав, яким, поза сумнівом, є Президент.

Утім, Віктор Андрійович заспокоїв, що підставить плече в обороні професійних свобод журналістів. І як приклад навів ситуацію, в котрій опинилася ТРК «Чорноморська» (нагадаю, їй загрожує припинення мовлення за судовим позовом Кримської організації Партії регіонів): «Я обурений, але не здивований. Ми десять років жили в режимі, десять років розставлялися судді... службовці у прокуратурі та міліції. Моя теза — ви повинні бути співучасниками цієї боротьби, відстоювати ці права... Я даю слово, що ставлю це питання перед Радою суддів і в. о. голови Верховного Суду. Щоб була дана професійна оцінка діям тих осіб, які стоять за цим рішенням. Думаю, цього буде досить, щоб повернути правду».

Можливо, в цьому випадку й досить...