Виступ Героя Соціалістичної Праці, заслуженого меліоратора України Миколи БОНІ на парламентських слуханнях «Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні» 15 лютого 2006 року

Успішний розвиток сільського господарства на півдні України без зрошення неможливий. Ось чому свого часу за державні кошти тільки в Херсонській області були побудовані Інгулецька, Краснознам’янська, Каховська зрошувальні системи та системи від Північно-Кримського каналу.

На 1 жовтня 1993 року площа зрошуваних земель становила 476,6 тис. га. Це дало змогу одержувати гарантовані врожаї зернових та овочевих культур.

Звичайно, і під час проектування, і під час будівництва та експлуатації були недоліки та прорахунки, які згодом ліквідували, загалом ефект від зрошення був позитивний. Щороку системи удосконалювалися. Так, під час будівництва Каховської системи використані нові технології із захисту від фільтрації. На зрошуваному масиві побудовані водозбірні та водоскидні канали, колекторно-дренажна система захисту територій населених пунктів від підтоплення. Побудована система нагляду за рівнем ґрунтових вод (7610 спостережних свердловин).

Усе, що побудували, введено в експлуатацію й перебуває на балансі водогосподарських організацій Держводгоспу, збережено і працює. Звичайно, є проблеми: як завжди, бракує коштів. Але працівники водного господарства навіть за цих умов проводять необхідні роботи і підтримують всі споруди в робочому стані.

Інша картина із внутрішньогосподарською мережею систем. Після ганебного, розбійницького реформування сільського господарства, нехтуючи положенням про меліоровані землі, яким заборонялося включати внутрішньогосподарську систему в основні фонди, що підлягають розпаюванню, після банкрутства господарств розпочалося руйнування системи. Відкопували, різали і здавали у металобрухт труби, поливну техніку в рахунок погашення боргів перед державою, нагромаджених внаслідок грабіжницького реформування села, і просто заради наживи. Нищилися не тільки зрошувальні системи. Нищилася вся життєзабезпечувальна система: будинки, інженерні споруди, дитячі садки, ФАПи.

Як можна спокійно дивитися на руйнування того, що власними руками за народні кошти будувалося і становило гордість народу? І не розумію, чому все робилося і робиться безкарно? Ми, будівельники, — мирні люди, але терпіти наругу над народним добром спокійно не можемо. Хто і коли відповість за це? За роки незалежності України лише на Херсонщині на 43 тис. га зменшена площа зрошення, а за державні кошти не побудовано системи на жодному гектарі. Із 425 тис. га зрошуваних земель 2005-го поливали 275 тис. Це найкращий показник у державі. Сьогодні близько 300 насосних станцій і систем державних каналів готові дати воду на зрошення, але поливати нема чого.

Проблеми, проблеми, проблеми, а розв’язання поки що немає. То що робити?

1. Припинити нищення зрошувальних систем.

2. Відродити Міністерство меліорації і водного господарства.

3. Уряду розробити, а Верховній Раді затвердити програми відродження меліорації у загальній програмі відродження села.

4. Не допустити приватизацію магістральних і міжгосподарських каналів, насосних станцій. А то буде те, що сталося із внутрішньогосподарськими системами.

5. Не чекаючи запровадження програми в дію, мобілізувати місцеві можливості з підтримання в робочому стані систем зрошення. Адже була така форма господарювання, як метод народної будови.

6. Не допустити продажу землі. Цього вимагають справжні аграрії і комуністи.