Справжні митці зазвичай неохоче розповідають про свої проблеми і продовжують творити навіть у найскрутніші часи у шухляди та на полиці майстерень. Тож і на зустрічі з главою парламенту під час його відвідин виставки столичних художників «Київський живопис» представники національних творчих спілок передусім говорили про високі матерії, а вже потім — про наболіле.

З одного боку, культура досягла жаданої свободи, коли жодні ідеологічні рамки вже не стримують творчий політ фантазії, будь-які мистецькі напрями, жанри й течії. Однак мізерне фінансування високого мистецтва зводить будь-який поступ нанівець. Скажімо, на гастрольно-концертну діяльність шістнадцяти національних театрів та художніх колективів у цьогорічному держбюджеті виділено аж один мільйон гривень. На підтримку восьми національних творчих спілок — лише 6,8 млн. грн. Національні театри та колективи, народні артисти та художні керівники після запровадження з вересня минулого року нової системи оплати праці — на основі Єдиної тарифної сітки — почали отримувати значно нижчу зарплатню, аніж, приміром, лаборант наукової установи. Стримує розвиток творчого процесу і оподаткування ПДВ постановок нових вистав, концертних програм, кінофільмів, художніх та музейних виставок.

«Чим більше говоримо, що відродимо нашу духовність і першовитоки, то хочеться кричати: краще не ламайте того, що є, а дайте можливість існувати і розвиватися колективам, митцям, які довели свій талант у найскладніші часи», — сказав Володимир Литвин. Глава парламенту вже не раз звертався до Прем’єр-міністра України, щоб владнати ситуацію у сфері культури, зокрема, виправити несправедливість у тарифних розрядах зарплати митців. Однак, як кажуть, віз і нині там. Хоча мистецтво все одно йде вперед проти всіх законів фізики — не завдяки, а всупереч.