Ми обіцяємо «Теплий дім» і «Квітучий сад»

— Шановний Миколо Івановичу, депутатська фракція партії «Відродження» порівняно недавно вийшла на політичну арену. Які принципи ви відстоюєте у Верховній Раді?

— Фракція партії «Відродження» орієнтується на помірковану частину електорату, яка не вдається до якихось крайнощів у політичних оцінках подій. Партія «Відродження» — центристська політична сила, і розраховує на симпатії людей з високим рівнем професіоналізму. «Відродження» — це партія професіоналів, які своїми справами довели, що насправді здатні робити звершення задля економічного розвитку України.

До фракції увійшли знані й авторитетні депутати-мажоритарники, які своїм професіоналізмом і виробничими досягненнями на посадах керівників стратегічних підприємств здобули повагу людей, — Герой України Геннадій Астров-Шумілов з Луганщини, Володимир Мовчан та Микола Колісник з Дніпропетровщини. Ми вміємо і знаємо, як працювати на благо держави. Фракція «Відродження» відстоює у Верховній Раді інтереси і сподівання усіх тих, хто хоче, щоб до влади прийшли люди, здатні поліпшити економічну ситуацію в країні. Ми прагнемо, і це записано у виборчій програмі, щоб усі люди, кожен громадянин мав «Теплий дім» і «Квітучий сад». А це і забезпечення людей житлом та соціальними благами, енергоносіями та належними послугами усієї комунальної сфери, тим, що створює гідні умови для життя. «Квітучий сад» — це символ працьовитих рук. Тому створення робочих місць, високопродуктивна праця над виробництвом конкурентоспроможних товарів, надання можливості кожному громадянину докласти своїх рук до продуктивної праці й отримати за це гідну зарплату — це і є метою партії «Відродження».

— Яку політичну силу ви вважаєте основним своїм конкурентом?

— Нашими союзниками у політичній боротьбі є всі ті, хто підтримує зміцнення держави, політику Президента та уряду. А конкурентів, як сказав голова партії, генеральний директор «Укрзалізниці» Василь Гладких, ми не вбачаємо. Ми вважаємо, що з такими людьми, які є в лавах «Відродження», нам немає рівних.

— Якими будуть пріоритети «Відродження» у новому парламенті? Що насамперед плануєте відроджувати?

— Партія «Відродження» здатна стати будівничою силою нової епохи — епохи успіху і процвітання України, успішних реформ та успішних людей, консолідації українського народу. Епохи, коли в політику повернеться мораль, а головним законом суспільного життя стане справедливість. Наша мета — побудова суспільства соціальної справедливості. Основним своїм супротивником партія «Відродження» вважає бідність, яка деформує суспільну свідомість, спотворює суспільний розвиток, блокує шлях до цивілізованого майбутнього. І ми докладемо всіх зусиль, щоб збільшити заробітну плату, пенсії, забезпечити людей доступним житлом, надати державну підтримку малому та середньому підприємництву, зменшити податки, зберегти контроль держави над стратегічними галузями економіки та природними монополіями.

— Яку позицію займає ваша фракція щодо газового конфлікту в україно-російських стосунках?

— Відмова «Газпрому» від визначеної попередньою Угодою ціни на газ і загроза припинення поставок газу в Україну, демонстративні приготування до перекриття «газового крана», значне обмеження поставок газу в першій декаді цього року, широкомасштабна інформаційна кампанія про «несанкціонований відбір газу європейських споживачів» поставили уряд Єханурова у надзвичайно складну ситуацію, бо для певних політичних сил розмінною монетою у цій грі стали національні інтереси та економічна стабільність. Фракція «Відродження» займає традиційно конструктивну і прагматичну позицію у вирішенні проблеми загострення стосунків щодо постачання газу в Україну. Без сумніву, істина десь посередині — між позиціями конфліктуючих сторін. Безперечно, що Україна отримала найнижчу ціну на газ порівняно зі своїми сусідами. Так, для Молдови та Грузії нині ціна становить 110 доларів за 1000 кубометрів газу, для прибалтійських країн — 126, для Болгарії — 115, а Білорусь отримала його за дешевшою ціною, бо поступилася своєю газотранспортною системою і традиційно пішла на значні політичні поступки.

Фракція партії «Відродження» вважає, що НАК «Нафтогаз» на переговорах з «Газпромом» Росії досяг максимально можливого результату. Одначе, якби українська сторона пішла шляхом, який пропонують найбільші критики нової Угоди, а саме — домагання виконання «Газпромом» старих цін та умов — ми б мали сьогодні безкінечний процес у Європейському суді, порожню газову трубу, холоднечу в квартирах громадян і зупинку переважаючої частини металургійних і хімічних підприємств. Можливо, саме на це і розраховували удавані вболівальники за національні інтереси. Укладення нового договору в газовій сфері між Росією та Україною дозволило зняти напругу останніх місяців у взаємовідносинах між нашими країнами. Зважений і конструктивний підхід, який продемонстрував уряд, забезпечив прийнятну для українських підприємств ціну на газ. Підвищення ставки за транзит російського газу в півтора разу — до 1,6 дол. за тисячу кубів на 100 км дасть збільшення надходжень майже на 800 млн. дол. До того ж це реальні гроші і реальний державний ресурс, а не умовні бартерні розрахунки. Остаточна ціна газу встановлена майже у 2,5 разу меншою, ніж та, на якій наполягала російська сторона. З огляду на те, що українські підприємства вже платили по 80—90 доларів за 1 тис. куб. м газу, реальна його вартість для них зросте фактично на 10—15%. У виключно українській власності залишається газотранспортна система. Отже, розв’язання проблеми газопостачання було здійснено урядом з урахуванням національних інтересів і дотримання вимог української сторони.

Зважаючи на це, фракція партії «Відродження» запропонувала всім політичним силам відмовитися від спекуляцій на цю тему. Ми закликаємо до єдності у питаннях, які стосуються стратегічних національних інтересів, оскільки лише за цих умов Україна може досягти якісно нового рівня соціально-економічного розвитку і посісти гідне місце у світовій спільноті.

— Скажіть, будь ласка, чи можна розцінювати газовий конфлікт як спробу Росії вплинути на хід виборчої кампанії в Україні?

— Звичайно, цей конфлікт є спробою вплинути на внутрішню економічну ситуацію в Україні напередодні виборів. Росія розраховувала на те, що рейтинги політичних сил проросійської орієнтації зростуть за рахунок обіцянок, що саме вони покращать умови постачання газу в Україну. Такий розрахунок виявився помилковим. Насправді грубий економічний тиск з боку Росії консолідував український народ, державницькі сили всередині суспільства, а демагогічні заяви деяких наших політиків про те, що вони могли б зробити краще, сприймаються з іронією.

— Чи не вважаєте ви, що відтепер газова війна розпочинається в самій Україні, між українськими політичними гравцями?

— Звісно, ця проблема буде використана у виборчих технологіях для того, щоб певним політичним силам заявити про себе на виборчих перегонах. У декого є бажання використати у виборчій кампанії будь-який привід задля власних інтересів, що не має нічого спільного з реальною турботою про громадян та українських виробників. Це стало особливо помітно у період проведення непростих переговорів з газового питання, коли послідовну позицію уряду щодо захисту інтересів українських споживачів окремі політики намагалися послабити безвідповідальними заявами. Ми стали свідками сплеску патріотизму з боку наших громадян, але побачили й тих, для кого діє принцип —що гірше, то краще.

— Як, на вашу думку, Україна зменшить обсяги використання газу чи буде накопичувати борги?

— Безумовно, Україна має зменшити обсяги імпортованого газу. Для цього є всі можливості. Передусім необхідно терміново розробити і запровадити Державну програму скорочення споживання газу. А така програма діяла в Україні до 2000 року, але поновлена, на жаль, не була. Вона забезпечила скорочення споживання газу на 27%, хоча й не була належним чином профінансована. Україна може самотужки забезпечити себе енергоносіями за рахунок впровадження енергозаощаджувальних технологій, переведення котелень комунального господарства на використання метану вугільних родовищ, торфу, зокрема фрезерного торфу, місцевих видів палива, приміром, відходів деревини, штучних горючих газів, доменного та феросплавного, супутнього газу нафтопереробки. Нас цілком можуть задовольнити ті 18—20 млрд. кубів газу, що може здійснити «Укргазвидобування» на території нашої країни.

Необхідно розробити газові поклади, які у нас є на шельфі Чорного моря, а також відновити видобуток газу із малодебітних газоносних пластів, звісно, попередньо прорахувавши затрати та економічний ефект від видобутку. Україна може цілком задовольнити власні потреби. Наразі фракція партії «Відродження» підтримує законопроекти, що передбачають переведення значної частини комунальної сфери на електрообігрівання та використання електрики замість газу. Так робиться в цілому світі. Абсолютна більшість країн використовує газ лише у технологічних процесах. А опалення будинків, готування їжі здійснюється на електроприладах. Крім того, фракція «Відродження» брала участь у розробці нової «Енергетичної стратегії України на період до 2030 р.». Потрібно негайно вирішити безпрецедентне за масштабами, багатогранністю та складністю завдання — переведення енергетики на якісно нову модель розвитку. Замість моделі кількісного розвитку, якій енергетика України слідувала впродовж багатьох десятків років, вона має перейти на принципи сталого розвитку, на який переходять сьогодні розвинені країни світу. Альтернативи цьому шляху нині немає.

Настав момент істини

— Стосовно політичної кризи — як надовго вона може затягнутися? Чи не призведе це до розбалансування внутрішньополітичної ситуації в країні?

— На погоджувальній нараді фракцій парламенту було досягнуто домовленості припинити політичну конфронтацію та підтримати пропозицію розглянути питання «Про взаємодію Президента, Верховної Ради та Уряду в нинішній ситуації». Схоже, опозиційні сили, які спричинили цю політичну хвилю, самі злякалися тієї негативної реакції суспільства, яка виникла у зв’язку з постановою Верховної Ради «Про відставку уряду». А відтак значно упав рівень довіри до парламенту. Ініціатори розгортання конфронтації шукають вихід із ситуації і, без сумніву, його треба знайти. Фракція «Відродження» вважає, що політичні сили повинні зупинитися і не розгортати нової хвилі політичної боротьби, а знайти компроміс, знайти певні конструктивні підходи до розв’язання цієї проблеми.

— На ваш погляд, чи змінилися рейтинги політичних партій та блоків у період загострення політичної ситуації в країні?

— Безумовно, змінилися. Настав момент істини. Ті політичні сили, які у Верховній Раді декларували підтримку Президента та помаранчевих ідей, а на ділі проголосували разом з Партією регіонів та комуністами за відставку уряду, дестабілізацію в країні, тим самим показали своє справжнє обличчя. Їхні дії під час Помаранчевої революції — це не більше, ніж прикриття своїх амбітних планів. Лідерам цих сил дали можливість реалізувати свої здібності на найвищих державних посадах, але ми отримали цукрову кризу та продовольчу, і марно шукали м’ясо по 17 гривень за кілограм. А нині вони намагаються за рахунок дестабілізації ситуації в країні створити для себе кращі умови на виборах. Тому що в хаосі, у каламутній воді легше ловити рибу. Але не все так сталося, як їм гадалося. Насправді в результаті дій проти уряду та Президента рейтинги цих політичних сил значно впали.

Політреформу доведеться коригувати

— Миколо Івановичу, нині точиться багато розмов навколо набуття чинності політичної реформи. Як позиціює себе «Відродження» у ставленні до таких істотних змін в управлінні державою?

— З перших днів своєї дії політреформа проявилася з неочікуваного і не найкращого боку — у зведенні порахунків між урядом і парламентом, а сама країна втягнута у передвиборчу конфронтацію. Сьогодні вже ні в кого не виникає сумніву, що запропонований варіант політреформи не гарантує стабільності політичних інститутів, чіткої та узгодженої роботи законодавчої і виконавчої гілок влади. Виборці вочевидь не хочуть такої політреформи, яка породжує протистояння між двома гілками влади. Ще одним гірким її проявом стало те, що під сумнів ставляться базові цінності демократії. Що це за реформа, яка породжує невпевненість людей у завтрашньому дні, послаблює владу як таку, а відповідальність перекладає на колективний орган — парламент, де тривають безперервні дискусії між політичними силами.

На жаль, Верховна Рада не склала іспиту на дотримання норм оновленої Конституції, що стало очевидним на минулому парламентському тижні. Крім цього, формування майбутнього парламенту пов’язане і з пропорційною системою виборів. Люди фактично будуть позбавлені можливості обирати відповідальних за певний округ депутатів, а обиратимуть партії. Але ж неможливо уважно вивчити списки 45 політичних сил, які братимуть участь у перегонах. Велика вірогідність того, що виборці будуть голосувати просто за відоме прізвище, популярного артиста чи спортсмена. Але вини електорату в цьому немає. Пропорційна система виборів — небезпечний експеримент над нашою країною, наслідки якого будуть відчутні протягом наступних 5 років. Тому фракція «Відродження» наполягала на коригуванні політреформи, а тепер закликає всі політичні сили до діалогу з метою консолідації суспільства на основі взаємопорозуміння.

— Значну частину членів партії «Відродження» складають залізничники та працівники транспорту і шляхів сполучення. Чи знаєте ви про їхні проблеми, і як фракція відстоює їхні інтереси?

— Законодавством передбачено фінансування з державного бюджету програм розвитку та оновлення пасажирського рухомого складу, проте за останні два роки кошти з держбюджету залізничному транспорту не виділялися. «Укрзалізниця» функціонує і забезпечує перевезення завдяки самовідданій праці залізничників. На сьогодні надзвичайно гостро стоїть питання забезпечення працівників галузі житлом. Наразі на квартирному обліку підприємств залізничного транспорту перебувають 24 тисячі 507 сімей. Фінансовий стан галузі при чинних тарифах та джерелах розвитку дозволяє здійснювати оновлення рухомого складу тільки на 25% від потреби. Залізниці змушені використовувати значною мірою зношений рухомий склад, термін експлуатації якого становить 25—30 років і перевищує 70%. Підтримання у робочому стані зношеного рухомого складу потребує більше витрат, аніж нового. Резерви залізниць вичерпані, тому списування кожної старої одиниці рухомого складу має компенсуватися придбанням нової. Мінімальні щорічні витрати на це становлять у середньому понад 4,4 млрд. грн. За існуючих обсягів перевезень в окремих залізничних напрямках уже відчувається дефіцит наявної пропускної спроможності, особливо це стосується Криму. Резерви тут практично вичерпані, тому вкрай необхідно реконструювати такі станції, як Сімферополь, Рівне, Мелітополь, розпочати будівництво нових роздільних пунктів та розвивати паралельні напрямки. Збитковість пасажирських перевезень зумовлена здійсненням приміських та внутрішньодержавних перевезень, що є соціально значимими для населення держави, за збитковими тарифами та перевезенням пільгових категорій громадян.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт», збитки повинні компенсуватися за рахунок державного та місцевих бюджетів залежно від того, яким органом було прийнято рішення про введення відповідних пільг. Фактично у 2005 році залізницям не відшкодовано 156,5 млн. грн. за перевезення пільговиків. У своєму виступі на сесії Верховної Ради 19 січня я порушував ці питання. Фракція «Відродження» працюватиме з урядом для забезпечення транспортної галузі необхідними ресурсами. Для цього потрібно зробити все належне, щоб у держбюджеті були передбачені певні кошти на розвиток транспортної галузі, зокрема реконструкцію доріг, бо недарма ще мудрі латиняни залишили нам у спадок крилатий вислів «Vіa est Vіta», що в перекладі означає: дорога — це життя.