Прес-служба Міністерства економічного розвитку та торгівлі Російської Федерації оприлюднила результати демпінгового розслідування, ініційованого ще влітку минулого року, стосовно труб малого та середнього діаметра походженням з України.

Одразу скажу, це доволі втішні результати. Встановлення антидемпінгового мита від 8,9 відсотка (на нафтогазопровідні та гарячодеформовані труби) до 55,3 (на підшипникові труби) не завдає значних збитків нашим підприємствам. Навпаки, це свідчить, що за жорстких умов конкурентної боротьби українські постачальники спромоглися захистити свої інтереси, використовуючи міжнародну практику цивілізованих зовнішньоторговельних відносин.

ВАТ «ММК імені Ілліча» добилося нульового мита на постачання труб нафтогазового сортаменту обсягом близько 45 тисяч тонн. Імпорт п’яти трубних підприємств (ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Новомосковський трубний завод», ЗАТ «Нікопольський завод неіржавіючих труб», ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб» та «Нікопольська трубна компанія») не обкладатимуть митом цьогоріч взагалі, оскільки вони зобов’язалися добровільно обмежити поставки своєї продукції на російський ринок обсягом у 403 тисячі тонн.

За словами генерального директора об’єднання трубних заводів «Укртрубпром» Леоніда Ксаверчука, таке рішення дає змогу мінімізувати втрати підприємств від запровадження мит на продукцію найбільш вразливого до розслідування сортаменту. Нині частка труб, до яких застосовуватимуть антидемпінгові санкції, в обсягу поставок до Російської Федерації становить не більш як 5—7 відсотків, і на них встановлено мито в середньому 8,9 відсотка.

Але ситуацію можна поліпшити. «Укртрубпром» сьогодні переконує Дніпровський трубний та Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ», чия продукція почасти підпадає під антидемпінгові заходи, також укласти угоди про індивідуальні самообмеження для того, щоб позбутися зайвих втрат. І сподівається, що такому перебігу подій сприятиме й Мінекономіки на переговорах з росіянами. Усі нібито залишилися при своїх. Проте експерти прогнозують, що за наявної схеми поставок сумарний обсяг труб до Росії цього року може сягнути 700—770 тисяч тонн. Це за того, що в попередні роки максимальний рівень квот становив 715 тисяч тонн. Це більше так званої секторальної пропозиції, яку зробило Мінекономіки росіянам торік у листопаді (715 тисяч тонн без розмежування на виробників або види продукції). Це значно більше за пропозицію росіян у відповідь (680 тисяч тонн і без умови про незастосування антидемпінгових розслідувань). І от сюрприз — порівняльний аналіз свідчить, що секторальний договір, на якому наполягають росіяни, менш вигідний, ніж поставки українських труб під тиском антидемпінгових заходів з урахуванням усіх обставин. Утім, як каже Леонід Ксаверчук, наявність у попередній угоді норми про незастосування антидемпінгових заходів не завадила росіянам його розпочати. І не дивно, наполеглива вимога української сторони збільшити обсяги поставок у рамках секторальної угоди наражається на рішучі протести з боку тамтешніх трубників. За таких умов будь-яке напруження в україно-російських відносинах лише підливає масла у вогонь. Адже істотне звуження російського ринку тягне за собою не тільки збитки трубних заводів, а й втрати у місцевих бюджетах, фінансуванні соціальних програм.