ДОБРІ ОЧІ ЛІСУ

— Грудень для нас — місяць особливий, і ось чому, — каже директор лісгоспу Іван Костів. — У грудні далекого 1769 року імператриця Марія-Терезія підписала своєрідний лісовий кодекс «Порядок у горах, чи збереження лісів». Цим документом, окрім інших важливих заходів, встановлювався вік для рубки різних порід дерев: дуба — 200 років, явора — 100—150, хвойних — 80—100 років. Лісовий кодекс зобов’язував висаджувати дерева на всіх площах, непридатних для ріллі та виноградників. Кожний власник будинку, біля якого було вільне місце, — біля двору, в саду та на луках, — мав посадити не менш як 20 дерев. Як було б добре, якби ця традиція, особливо щодо тих 20 дерев, не підлягала забуттю! Тож прикро, що тепер переважно висаджують дерева, як правило, лише лісівники.

Угіддя Ужгородського держлісгоспу займають 17 тисяч гектарів. На ліси першої групи, тобто водоохоронні смуги уздовж берегів річок та зелену зону навколо Ужгорода, припадає 83 відсотки. Крім того, на території лісгоспу розташовані зоологічний заказник загальнодержавного значення «Великодобронський», під охороною перебувають і лісові масиви в низині річки Латориці. Тут гніздяться білі й сірі чаплі, чорний лелека, коровайки, водяться козулі, дикі кабани, лисиці, зайці, борсуки, видри, ондатри і навіть горностай та норка. Ботанічною пам’яткою, і теж загальнодержавного значення, є резерват дубових і дубово-букових лісів «Тепла яма» у Кам’яницькому лісництві. Ботанічна пам’ятка природи — також територія «Невичанський кар’єр», геологічні — «Стовп вулканічного туфу» в Кам’яницькому та печера «Залізорудна штольня» в Ужгородському лісництвах.

— У зв’язку з цим, тим більше, що господарюємо навколо обласного центру, лісокористування в лісгоспі обмежене, — продовжує Іван Васильович. —Оскільки на охорону лісів і їх відтворення потрібні кошти, заготівлю деревини ведемо в гірських лісгоспах нашої та сусідніх областей. Наша основна господарська діяльність — вирощування високопродуктивних стійких насаджень для створення оптимальної структури ландшафтів і сприятливих умов для відпочинку населення.

— Але ж маєте і власну деревину...

— Безперечно. Загальний запас її — п’ять мільйонів кубометрів, у тому числі майже один мільйон — у стиглих насадженнях. При цьому на головне користування припадає лише 3,6 тисячі кубометрів деревини. Отже, до лісу ставимося особливо бережно, жоден гектар після рубки не залишається незалісненим. Для цього маємо солідну насіннєву базу. Постійні лісонасіннєві ділянки дугласії закладено в Кам’яницькому, бука — в Анталовецькому, дуба черешкового — у Великодобронському лісництвах. Вирощуємо й лісові екзоти — модрину європейську, дугласію, сосну чорну та кримську, каштан їстівний, горіх чорний та сірий, дуб червоний та інші. І не тільки для потреб лісгоспу. Торік без оплати роздали 5 200 саджанців майже 30 видів лісових і декоративних порід сільським радам району, школам, обласному еколого-натуралістичному центру, духовній семінарії, міській лікарні, кардіологічному центру. Те саме зробимо й цьогоріч. Охоче сприяємо тим громадянам, котрі прагнуть посадити 20 дерев, як було це за Марії-Терезії.

— Нещодавно ваша делегація побувала в польських колег. Що корисного почерпнули від них?

— Із регіональною дирекцією лісів Краківського воєводства співпрацюємо вже десять років. На відміну від деяких наших сусідів, зокрема, словаків, у Польщі не всі ліси приватизовано. Вони залишилися державними. Водночас тут до роботи в лісі широко залучають приватні підприємства. Звичайно ж, під пильним контролем фахівців і держави. Ми теж передали всю лісогосподарську техніку за символічними цінами приватникам. І від цього тільки виграли. Не маємо клопоту з її ремонтом, а просто платимо їм за виконаний обсяг робіт. Це дало змогу максимально зосередитися на своїй найпершій лісівницькій функції — вирощувати, а не рубати. Додам, що польські лісівники не сплачують жодних податків доти, доки ліс не досягне 40-річного віку. Майже 15 відсотків коштів, отриманих від кубометра реалізованої деревини, переказують на рахунок спеціального фонду підтримки тих лісництв, які лише стають на ноги, а всі зібрані податки вкладають у розвиток лісового господарства. Приємно вражають асфальтовані дороги навіть до найвіддаленіших ділянок. Захоплення викликає прищеплення любові до лісу і природи серед дітей та молоді. Ми теж опікуємося роботою шкільного лісництва та екологічного клубу «Пролісок». Бо знаємо, що наша праця — для століть. Тому хотів би закінчити нашу бесіду рядками з поезії Ліни Костенко:

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі

Літопис тиші пишутьу траві.

.