Віолончельна мама

Наталія Гутман колись активно концертувала зі своїм чоловіком, Олегом Каганом. Зараз вона керує двома фестивалями з його ім’ям: один — у Кройті (Баварія), другий — у Москві («Присвята Олегу Кагану»). На обох багато грають спільні діти — Олександр та Марія Кагани. Традиція родинної гри не перервалася, і тепер місце Олега заступив найстарший син Гутман — Святослав Мороз. Саме з ним Гутман і приїхала до Києва.

Концерт складався з двох відділень: у першому — Шнітке, у другому — Брамс. На жаль, у першому відділені Гутман не з’явилася, хоча раніше обіцяли, що вона зіграє написаний для неї Альфредом Шнітке віолончельний концерт. Натомість кияни почули увертюру «Не сон у літню ніч» (не за Шекспіром) у виконанні симфонічного оркестру Національної філармонії під керівництвом Миколи Дядюри та сонату для скрипки, клавесина та струнного оркестру, в якій у двобій з оркестром вступив Святослав Мороз. Пам’ятаєте казку про красуню з веретеном? У цій сонаті скрипка звучить так, ніби цей укол триває безкінечно, а красуня вже ніколи не прокинеться. У грі Святослава так само нескінченно чергувався соковитий звук з гіркими зойками. Ніби в ніч шабашу, високі мотиви зміталися варіаціями на тему «Цыпленок жареный».

У другому відділенні, після «Трагічної увертюри» Брамса звучав Подвійний концерт і, нарешті, на сцені з’явилася Гутман. Публіка вже майже звисала з балкону, намагаючись краще розгледіти примадонну. Гутман поглядала на зал зі спокоєм Воланда. Потім притиснула до себе віолончель так, як мати притискає дитя, і видобула з неї перший звук. Яким контрастом здавалася гра оркестру — там обережна розмова з інструментом, тут — цілковите володіння. Звісно, Гутман грала напам’ять, адже скільки разів вона вже підкоряла цим твором зали!.. Потім, коли у віолончелі була пауза, Наталя Гутман, навіть оком не моргнувши, підняла інструмент і почала підкручувати в ньому підставку. Спокійно, діловито, як мати підтягає штанці своїй дитині...