Наша відповідь Чемберлену: а за газ відповісте!

Парламент окремою постановою про некваліфіковані дії органів виконавчої влади із забезпечення споживачів України природним газом удруге поспіль відправив у відставку урядовців Івана Плачкова, Сергія Головатого і вимагає звільнення голови НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка.

Так після купання у водохрещенській ополонці глави держави, якого очікували зранку на засіданні, і холодного душу на позачерговій погоджувальній раді, що закінчилась, як сказав Адам Мартинюк, нічим, більшість парламентаріїв під головуванням того самого Адама Мартинюка вилила відро холодної води на голови «головних винуватців» енергетичної кризи. Документ досвідчених політиків Левка Лук’яненка та Олега Білоруса внесли до порядку денного після вимоги двох фракцій — «Блоку Юлії Тимошенко» і «Єдиної України». За словами Андрія Шкіля, «прекрасний державницький компроміс» для його однодумців полягає у скасуванні (денонсуванні) останньої українсько-російської газової угоди, притягненні до відповідальності винних урядовців і «рухові далі».

Судячи з напруження під час обговорення питання, усі визнавали, що рухатися треба, але не всі сходилися у визначенні напрямків. Важко було заперечити Валерію Асадчеву, який запитував, чи можуть ініціатори прийняття постанови гарантувати, що після відправки цих українських урядовців Росія продаватиме нам газ по 50 доларів, а не по 230 (він навіть пропонував записати відповідну норму до постанови). Запитання, як кажуть, зависло у повітрі — про які гарантії від гонорового сусіда можна вести мову? Під тиском аргументів пом’якшили назву постанови, викинули з проекту документа низку положень, у тому числі і про негативну оцінку дій усього уряду, натомість доповнили пункт про відставку ще й міністра юстиції С. Головатого. За прийняття постанови проголосували 246 депутатів, зокрема, 60 «регіоналів», 55 комуністів, 40 народнопартійців, 35 бютівців... Не зарадив і рятівний для звинувачених урядовців проект постанови нашоукраїнця Сергія Жижка, суть якої зводилася до того, що Конституція України передбачає звільнення парламентом членів уряду, а не виконувачів обов’язків міністрів, якими Верховна Рада назвала їх після прийняття попередньої постанови про відставку уряду.

На той час депутатам—опонентам Президента було відомо не лише про його водохрещенську купіль замість «парної» у сесійній залі, а й про рішення звернутися до Конституційного Суду з приводу конституційності постанови про відставку уряду. Багато хто у сесійній залі і в кулуарах оцінив нову «відставну» постанову парламентської більшості як «нашу відповідь Чемберлену».

Одразу двома законопроектами депутати намагалися внести зміни і доповнення до Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України. Перший документ, який насправді був другим, адже потрапив до сесійної зали у дещо зміненому вигляді після президентського вето, передбачав запровадження відповідальності за незаконне позабюджетне фінансування судових органів. Даремно намагався у властивій йому оригінальній манері переконувати колег народний депутат-банкір з Києва Леонід Черновецький, який закликав уберегти судову владу від підкупу місцевими чиновниками (квартирами, дачами, ремонтами приміщень судустанов). Проблема така очевидна, що дає змогу депутатам без добору парламентської лексики назвати суди установами «не судочинства, а безчинства» (вислів одного з народних депутатів). Однак колеги пана Черновецького по парламенту, а особливо по професійній правничій галузі, не поділяють його підходів до розв’язання проблеми. Доказ того — паралельний проект постанови Василя Онопенка про відхилення законопроекту Леоніда Черновецького. Опоненти називали конкретні статті Кримінального кодексу, які уже дозволяють правоохоронцям і самим судам боротися з чиновниками, ласими на «кишенькові суди». Законопроект відхилили.

А ось до клієнтів чесних непідкупних судів — обвинувачених — Водохрещенський день виявився у парламенті щедрішим. Прийнятим за основу другим варіантом змін до КК — стосовно прав обвинувачених, передбачено лікування цієї категорії громадян у цивільних установах, можливість перебування замість холодних камер під домашнім арештом, «небо без кліточки» (нехай тимчасово) завдяки судовій заставі.